Злочинність у місцях позбавлення волі

Цілком справедливо відзначається в літературі, що виправно-трудовим установам слід повертати суспільству повноцінну особу, а не остаточно калічити її. Тим більше, що відповідно до ст. 3 Конституції України практична діяльність держави, її органів і посадових осіб повинна гарантувати, затверджувати й забезпечувати права та свободи людини.

Що стосується спеціально-кримінологічного попередження злочинності в місцях позбавлення волі, то його напрями й заходи досить різноманітні, мають як загальний, так і конкретний, цілеспрямованіш характер і спираються на багатий вітчизняний і світовий досвід. Частина з них знаходить відбиття в програмах боротьби зі злочинністю (наприклад, Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, розділи VIII - "Удосконалення кримінально-виконавчої системи").

Кримінологічна профілактика. Цей напрямок попередження злочинності у виправно-трудових установах може включати заходи по втручанню в кризові ситуації, зменшення практичних можливостей учинення злочинів, боротьбу з кримінальною субкультурою, залучення громадськості до профілактичної роботи, надання допомоги жертвам злочинів тощо.

Відомо, що втручання в кризові ситуації являє собою комплекс різноманітних заходів по стриманню злочинних проявів, що припускає нейтралізацію й розв'язання міжособистих (групових) конфліктів засуджених за допомогою специфічних для місць позбавлення волі методів роботи суб'єктів попереджувальної діяльності. До них можна віднести такі заходи:

1) здійснення постійного оперативного (в тому числі й за допомогою технічних засобів) контролю за криміногенними зонами у виправно-трудових установах, де найчастіше й у певний період виникають типові серйозні (й у той же час специфічні для кожної окремо установи) негативні явища, що сприяють виникненню й розвитку напружених міжособистих (групових) конфліктів або особливого психічного стану засуджених, що погрожує вчиненням злочинів. Наприклад, у результаті неналежного нагляду за ув'язненими, низької якості обшукової роботи, недоліків у виховній роботі протягом 1997 р. вчинено 3 умисних убивства, зареєстровано 18 випадків заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, 6 втеч з-під варти, 112 втеч з колоній-поселень та ін. З метою посилення нагляду та ізоляції засуджених у місцях позбавлення волі в 1997 р. створено службу нагляду та безпеки. До складу Головного управління виконання покарань було направлено понад 7, 5 тис. військовослужбовців, передано значну частину озброєння, спецзасобів, інвентарю. Наказом МВС України № 908 від 29 грудня 1997 р. затверджено Інструкцію по організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях МВС України;

2) проведення комплексних профілактичних операцій у виправно-трудових установах за участю всіх підрозділів, залу чення сил і засобів інших установ для вирішення нагальних проб лем. Аналіз роботи по забезпеченню нагляду та ізоляції ув'язне них у місцях позбавлення волі ГУВП МВС України за 1997 р. показав, що незадовільна організація нагляду та безпеки, обшуко вої роботи, тобто послаблення заходів втручання в кризові ситуації, стали причинами різкого збільшення вживання засудже ними спиртних напоїв, наркотичних засобів, інших заборонених предметів;

3) реалізація заходів протидії професіоналізації та консолідації злочинців, особливо серед тих, хто відбуває покарання за насильницькі та корисливо-насильницькі злочини, а також серед жінок і молоді. Виправдали себе в цьому напрямку такі заходи, як комп'ютерний облік інформації про криміногенних осіб, розсікання угруповань засуджених зі злочинною орієнтацією, підтримка й використання існуючих угруповань із позитивною спрямова ністю, створення "режимних загонів" за участю в'язнів та ін.;

4) забезпечення психологічної підтримки засудженим, які прибувають у місця позбавлення волі (особливо в період пенітенціарної адаптації), орієнтування їх на свідомий вибір позитивного шляху відбування покарання, своєчасне блокування неформальних стосунків із засудженими з антигромадською спрямованістю;

5) удосконалення постпенітенціарної практики, контролю, зокрема, створення спеціальної служби пробації по нагляду за особами, які звільнилися з місць позбавлення волі, та надання їм підтримки й допомоги;

6) використання необхідних заходів по виявленню осіб, які потребують психологічного, клініко-психіатричного або іншого обстеження з метою попередження й усунення чинників, травмую чих психіку.

Вжиття заходів, які максимально зменшували б практичні можливості вчинення злочинів у місцях позбавлення волі, передбачає перш за все усунення організаційно-управлінських, контрольно-наглядових, інформаційних, оперативно-розшукових та деяких інших недоліків, що сприяють учиненню злочинів. Для цього необхідно запроваджувати такі заходи, як: а) організація належного оперативного обміну інформацією між різними підрозділами виправно-трудових установ про угруповання й елітні прошарки засуджених, які є потенційними джерелами негативного впливу й агресивних дій; б) недопущення перевищення фактичного контингенту засуджених понад ліміт, розширення існуючих і будування нових виправно-трудових установ, що відповідали б сучасним міжнародним стандартам; в) своєчасне виявлення учасників конфліктів, професійний аналіз їх психологічних механізмів й особливостей, пошук методів впливу на конфліктні ситуації без використання дисциплінарних і каральних дій, гласне інформування ув'язнених про наслідки та санкції, які були застосовувані до винних; г) упровадження групової профілактики злочинів, тобто створення спрямованого механізму саморегуляції в спеціально або стихійно створених групах з