Звіт про комплексну практику з фаху у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Центр протипожежних технологій»

Отже, з наших спостережень ми можемо зробити висновок, що директор ТОВ « Центр Протипожежних технологій» є керівником демократичного стилю. Подібного керівника відрізняють, як правило, рівний тон під час спілкування, доброзичливість, відкритість, терплячість до критики. Вважається, що даний стиль керівництва орієнтований в першу чергу на працівників організації, розкриття творчих можливостей яких і приводить у кінцевому результаті до високих виробничих показників.

Цей метод забезпечує формування і розвиток трудових колективів шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили. Щодо організаційно-розпорядчих та економічних методів, то вони також займають важливе місце в управлінні даним підприємством. Застосування організаційно-розпорядчих методів управління передує економічним методам, оскільки для того, щоб використати економічні методи, потрібно сформувати об'єкт управління та структуру управління на організаційному рівні, а реалізація економічних методів управління включає в себе складну систему взаємовідносин між економічними, соціальними, психологічними та організаційними аспектами в відносинах.

 

 

Для того, щоб виміряти ефективність методів управління, які використовуються у товаристві, потрібно встановити методологію визначення ефективності діяльності підприємства, за допомогою різноманітних критерій ефективності та коефіцієнтів рентабельності.

Ефективність є однією з головних характеристик результативності управління діяльністю підприємства, що зумовлює необхідність її детального вивчення. Забезпечення ефективності напряму пов'язано з його оцінюванням. Розв’язання питань підвищення та підтримки ефективності управління діяльністю підприємства неможливо без комплексного оцінювання її рівня. Результати такого оцінювання дозволяють встановити масштаб і зміну спрямованості в управлінні діяльністю підприємства, прогнозувати їх вплив на ключові функціональні підсистеми підприємства, ухвалювати відповідні управлінські рішення щодо підвищення та підтримки рівня ефективності управління діяльністю, вибирати методи та способи управління діяльністю підприємства.

Оцінка ефективності діяльності підприємства, як правило, ґрунтується на аналізі різних фінансових показників, таких як чистий прибуток, рентабельність інвестицій, ринкова вартість підприємства. Однак, становлячи список фінансових коефіцієнтів, на підставі яких будуть ухвалюватися стратегічні розв'язки, необхідно враховувати переваги й недоліки використання цих показників на практиці. В американській практиці управлінського обліку рекомендації з використання показників для оцінки ефективності діяльності підприємства викладені в стандарті управлінського обліку «Вимір ефективності підприємства» (Statement on Management Accounting «Measuring entity performance»; SMA 4D). Стандарт пропонує використовувати наступні показники, на основі яких буде оцінюватися ефективність керування компанією:

• чистий прибуток і прибуток на акцію;
• грошові потоки;
• рентабельність інвестицій;
• залишковий дохід;
• вартість компанії.

Але єдиного підходу як до визначення ефективності, так і до визначення ефективності управління діяльністю підприємства в науковій літературі не існує.

Найпоширенішими напрямами є визначення ефективності управління як співвідношення отриманого результату з витратами (ресурсами) діяльності підприємства; співвідношення отриманого результату з наміченими цілями. Але ці підходи до визначення ефективності не дозволяють встановити логічний взаємозв’язок між управлінням діяльністю підприємства та ефективністю управління діяльністю підприємства. Загальна ефективність управління підприємством складається з ефективності управління окремими функціональними підсистемами – маркетингом, людськими ресурсами, фінансовими ресурсами, виробництвом, логістикою і так далі, а також значною мірою залежить від того, як збалансовано управління всіма підсистемами на рівні загального управління, то тобто на рівні генерального менеджменту.

Паралельно із стандартом виміру ефективності підприємства існує поділ галузей управління за двома категоріями: об'єктно-логічного управління (ОЛУ) і соціально-психологічного управління (СПУ).

Об'єктно-логічне керування (ОЛУ) Чинені управлінські дії:

• аналіз,
• планування,
• організація,
• надавання вказівок,
• координування,
• контролю.

Об'єктами управління є: процес, функція, інформація, а також людина, підрозділ – як елемент процесу, виконавець функції і т. п.

Об'єктно-логічне керування часто називають адміністративним.

Соціально – психологічне управління (СПУ), в свою чергу, включає в себе наступні управлінські дії:

• мотивування (закликати, надихати, заохочувати і карати і т. п.),
• навчання,
• розвиток,
• підтримки.

Об'єктами управління є: людина – як соціальний об'єкт, що є емоційною і духовною особистістю, що має свої погляди, цінності, інтереси; група – як соціум, задіяні у процесах, що виконують функції та завдання.

Тільки гармонійне поєднання двох цих компонентів в підсумку створює повноцінний менеджмент і відкриває шлях до ефективного управління:

Залежно від форми подання результатів і витрат розрізняють наступні категорії ефективності:

Ефективний менеджмент = ОЛУ + СПУ

Коли ці всі фактори зводяться в єдину систему, то виходить багатовимірна модель, в якій простежується складне переплетіння причино-наслідкових зв'язків. Бачачи таку складну картину взаємозалежностей, більшість власників навіть не намагаються в ній розібратися, так як є за своєю суттю підприємцями, а рутина системного управління навіває на них нудьгу. Вони, як правило, йдуть трьома шляхами:

Залишити підприємство на тому рівні розвитку, який дозволяє здійснювати звичне директивне управління.

Винайти свою спрощену модель управління і намагатися її вдосконалити методом проб і помилок.

Побудувати ефективний менеджмент за допомогою фахівців в управлінні і передати загальне управління підприємством професійному менеджеру.

Перший шлях приводить до поступового загасання і вмирання підприємства, тому що якщо в умовах конкуренції бізнес не розвивається, то компанія програє в конкурентній боротьбі сильнішим суперникам. Виняток становлять підприємства, які знайшли на ринку і зайняли свою дуже маленьку нішу, яка більш сильним