Звіт з економічної практики на ВАТ “Чернівецька пересувна механізована колона – 76”

виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу;

проведення санації;

поглинання чи придбання контрольного пакету інших підприємств;

поліпшення ліквідності та платоспроможності;

модернізація чи розширення виробництва;

оптимізація дивідендної політики.

Методи збільшення статутного капіталу:

Збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

Збільшення номінальної вартості акцій;

Обмін облігацій на акції.

Згідно Господарського Кодексу АТ має право збільшити статутний капітал лише в тому випадку, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Рішення про збільшення статутного капіталу АТ приймається Загальними зборами акціонерів. Поряд з цим, збільшення статутного капіталу АТ не більш як на 1/3 може бути здійснене за рішенням Правління АТ за умови, що таке передбачено Статутом. Зміни до Статуту, пов’язані із збільшенням статутного капіталу, повинні бути зареєстровані тим органом, що зареєстрував Статут АТ і лише після реалізації додатково випущених акцій.

При збільшенні статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій вони випускаються за такою вартістю, яка була закладена в номіналі раніше випущених акцій. Акції додаткового випуску розподіляються серед акціонерів пропорційно їх частці у статутному капіталі. Якщо на момент випуску акцій помінявся їх власник, то всі права і зобов’язання по отриманню додаткового пакету акцій переходять до нового власника.

При збільшенні статутного капіталу за рахунок збільшення номінальної вартості акцій попередні акції анулюються і обмінюються на акції нової емісії відповідно до кількості акцій, якою володів акціонер.

При збільшенні статутного капіталу підприємство кожний раз опубліковує у встановленому порядку інформацію про додатковий випуск акцій або збільшення їхньої номінальної вартості та проводиться реєстрація цієї інформації та самого випуску акцій в ДКЦПФР.

Джерелами збільшення статутного капіталу можуть бути: нерозподілений прибуток (який формується з чистого прибутку), резервний та додатковий капітал, кошти інвестиційних фондів, індивідуальних інвесторів та держави.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися як за рахунок коштів самого підприємства, так і за рахунок коштів інвесторів.

Якщо АТ функціонує недостатньо ефективно чи навіть збитково і при цьому спостерігається падіння курсу акцій товариства на фондовому ринку, то виникає питання про необхідність тимчасового зменшення його статутного капіталу.

Метою зменшення статутного капіталу є покриття збитків, понесених в процесі діяльності. Рішення про зменшення статутного капіталу приймається лише на Загальних зборах акціонерів.

Цілі зменшення статутного капіталу:

згортання діяльності;

підвищення ринкового курсу корпоративних прав;

санація балансу (одержання санаційного прибутку) ;

концентрація капіталу в руках активних власників;

приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна;

вирішення конфліктів між власниками;

проведення певної дивідендної політики.

Методи зменшення статутного капіталу:

зменшення номінальної вартості акцій (деномінація) ;

зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості:

зменшення кількості акцій на основі їх конверсії;

безкоштовна передача акцій до анулювання;

зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

Якщо зменшення статутного капіталу здійснюється на основі деномінації, то здійснюється емісія акцій за новою номінальною вартістю. Зменшення кількості акцій, які є в обігу, досягається або за рахунок вилучення з обігу та анулювання частини акцій, або на основі конверсії акцій. Конверсія акцій – це об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу).

Рішенням АТ про зменшення розміру статутного капіталу акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше як через 6 місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим у Статуті способом.

АТ відшкодовує власнику акцій збитки, пов’язані зі зміною статутного капіталу. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються в судовому порядку.

А тепер, що стосується додаткового капіталу. Додатковий капітал – являє собою сукупність всіх інших джерел фінансування і повинен відокремлюватися від статутного капіталу. До нього входять:

суми нагромаджених амортизаційних відрахувань;

кошти резервного капіталу;

фонд виплати дивідендів;

суми заборгованості учасників по внесках;

нерозподілений прибуток.

Додатковий капітал формується поступово у процесі діяльності шляхом відрахувань у фонди підприємства певної частини прибутку. Іноді додатковий капітал може набувати значних розмірів порівняно із статутним капіталом, так як поповнення статутного капіталу вимагає випуску додаткового пакету акцій, а також передбачає додаткові витрати щодо перереєстрації в органах державної виконавчої влади.

Систематизовану інформацію про склад власного та додаткового капіталу підприємств можна знайти в додатку Л.

Вартість або ціна капіталу – це оцінка капіталу у вигляді відношення витрат на його обслуговування до величини самого капіталу.

В акціонерних товариствах вартість капіталу визначається курсом акцій, що вільно конвертуються на ринку (ВАТ) та номінальною вартістю акцій (ЗАТ), а також вартістю облігацій, в які підприємство здійснило свої фінансові вкладення. Витратами на обслуговування власного капіталу в АТ являються дивіденди. Тому ціна капіталу визначається як відношення фонду виплати дивідендів по привілейованих та простих акціях до середньої величини власного капіталу. Вартість капіталу буде зростати по мірі зростання доходу на 1-цю власного капіталу, тобто чим більший буде виплачуваний дивіденд, тим вищим буде курс акцій.

Для державних підприємств ціна капіталу визначається сумою частини прибутку, яку вони відраховують у вищестоящі органи чи головному підприємству.

Отже, ефективність використання і структура власного