Звіт з економічної практики на ВАТ “Чернівецька пересувна механізована колона – 76”

Основні засоби – матеріально-речові цінності, що використовуються як засоби праці протягом тривалого часу мірою зносу частинами переносять свою вартість на вартість вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Належність тих чи інших цінностей до основних засобів регулюється П (С) БО 7 “Основні засоби” в бухгалтерському обліку та законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” в податковому обліку.

Для обчислення амортизаційних відрахувань з метою визначення оподатковуваного прибутку в податковому обліку основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 – будівлі, споруди, вартість капітального поліпшення земель;

Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти.

Група 3 – робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулювальні прилади.

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Наступним кроком буде аналіз основних засобів (табл. 4. 5)

Отже найбільшу питому вагу займають машини та обладнання – на рівні близько 36%. В динаміці зросла вартість їх – на 23, 0 тис. грн. або 4, 7%. В свою чергу вартість будівель та споруд зменшилась на 2000 тис. грн. (20, 58%) у зв‘язку із їх продажем.

 

Таблиця 4. 5

Аналіз структури та динаміки основних засобів ВАТ „ ПМК -76” за 2007-2008 роки 

 

Аналіз показників забезпеченості, стану та ефективності використання основних засобів ВАТ „ ПМК -76” наведено в таблиці 4. 6.

 

Таблиця 4. 6

Аналіз показників забезпеченості, стану та ефективності використання основних засобів ВАТ „ ПМК -76” за 2007-2008 роки 

 

Отже, на підприємстві реально на 7 осіб зросла середньоспискова чисельність працівників. Це спричинило збільшення фондоозброєності на 0, 224 грн. /чол., тобто на 2, 9%. В свою чергу відбулось зменшення фондомісткості на 24, 4%. Збільшилась фондовіддача – на 3, 057 (на 32, 2%).

Грошові потоки на підприємстві утворюють кругообіг капіталу, що можна побачити по структурі вхідних і вихідних потоків.

Отже, розпочнемо аналіз з вивчення структури вхідних і вихідних грошових потоків за видами діяльності.

Як видно з таблиці, у 2007 році загальний вхідний потік становив 2213 тис. грн., а у 2008 році – 11043 тис. грн.. В структурі ж вхідних грошових потоків присутній тільки грошовий потік від операційної та інвестиційної діяльності.

В загальному на 8830 тис. грн. збільшились вхідні грошові кошти, в звітному періоді.

 

Таблиця 4. 7

Аналіз показників структури грошових потоків ВАТ „ ПМК -76” за 2007-2008 роки 

 

Серед вихідних грошових потоків найбільшу питому вагу (94, 2%) займає потік від операційної діяльності – 19415 тис. грн. у 2008 році, що на 16149 тис. грн. менше, ніж у 2007 році.

Але чистий грошовий потік на підприємстві у 2008 році становив -9573 тис. грн., що на 7702 тис. грн. менше ніж у минулому році, що свідчить про зменшення ефективності використання грошових потоків.

 

 

На розподіл прибутку підприємств, створених у формі акціонерних товариств, значною мірою впливає обрана дивідендна політика, яка являє собою сукупність принципів і методів виплати дивідендів відповідно до задач фінансово-господарської діяльності у конкретний проміжок часу. Дивіденд – частка прибутку акціонерного товариства, який щорічно розподіляється серед акціонерів після сплати податків, відрахувань на розширення виробництва, поповнення резервів.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Отже, можна сказати, що дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для реінвестування.

Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду. Розробка ефективної дивідендної політики базується на використанні наступних принципів:

1) збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб’єкта господарювання;

2) врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

3) використання не менше 5% чистого прибутку на формування резервного капіталу акціонерного товариства до досягнення ним 25% статутного капіталу;

4) врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стратегічних) інвесторів;

5) формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

6) розумне поєднання грошових і не грошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;

7) врахування різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;

8) врахування фактору ризику.