Звіт з економічної практики на ВАТ “Чернівецька пересувна механізована колона – 76”

принцип централізації: передбачає, що бюджетування повинно здійснюватися з єдиного центру, а, отже, всі грошові надходження (в т. ч. позикові ресурси) повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків;

принцип спеціалізації бюджетів: вимагає, щоб грошові надходження та виплати відображалися відповідно до їх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух грошових коштів у розрізі окремих центрів прибутковості та відповідальності;

принцип періодичності бюджетів: означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання (щоденні бюджети, щодекадні, тижневі, на місяць, квартал тощо) ;

принцип прозорості: передбачає, що бюджети повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх виконанні особи чітко уявляли завжання, які перед ними ставляться, та мали стимули до їх виконання;

принцип точності: всі операції та відповідні грошові надходження і виплати повинні базуватися на реальних прогнозах;

принцип декомпозиції: полягає в тому, що кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету більш високого рівня, тобто бюджети цехів є „вкладеними” у зведений бюджет виробництва, часткові бюджети в розрізі статей затрат конкретизують бюджет виробництва, бюджети підрозділів конкретизують бюджет підприємства тощо.

Наведені принципи бюджетування необхідно впроваджувати з метою економії фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності заданих бюджетних показників.

У науково-практичній літературі, присвяченій плануванню та бюджетуванню, розрізняють 2 основні види бюджетів: гнучкі та фіксовані.

У гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансових результатів прив’язуються до обсягів виробництва та реалізації продукції. До цієї категорії бюджетів належать бюджет затрат (Додаток Ф), які відносяться до умовно змінних (змінюються пропорційно до обсягів виробництва).

На відміну від цього, показники фіксованих бюджетів здебільшого не змінюються зі зміною обсягів виробництва. За принципом фіксованого бюджетування складають бюджет адміністративних витрат, бюджет на рекламу тощо.

За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис бюджетування і традиційне бюджетування.

Методологія нуль-базис бюджетування (ZBB – Zero – Base – Budgeting) використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції) чи в межах контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження.

В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції. Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних тенденцій у сфері виробництва та реалізації продукції (асортимент та обсяги виробництва в плановому періоді суттєво не відрізняються від попередніх періодів або ж зміни відбуваються згідно з чітко вираженою тенденцією). У даному разі недоцільно наново здійснювати розрахунок усіх позицій затрат. Це можна зробити на основі коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини.

Необхідною умовою успішного бюджетування на підприємстві є ефективно діюча система обліку, звітності та збору інформації. Для складання бюджетів кожному відповідальному підрозділу доводяться спеціальні табличні форми, в яких у розрізі окремих періодів зазначається характер показників чи іншої інформації, яку слід представити. Заповнені форми направляються у відділ контролінгу, який їх обробляє та систематизує. Одна група показників служить базою для прогнозних розрахунків, а інші – фіксуються в бюджетах.

Відділ планування на ВАТ „ПМК – 76” розробив бізнес-план на 2008 рік (Додаток У) в якому вказуються наявні потужності підприємства, види господарської діяльності та перспективи розвитку підприємства на звітний рік.

 

 

В результаті проходження практики на ВАТ „ПМК – 76” було проаналізовано основні показники діяльності підприємства, рівень організації фінансової роботи на підприємстві, прибутковість його діяльності, перспективи у майбутньому, та інші аспекти роботи суб’єкта господарювання.

Перш за все було досягнуто основної мети практики – закріплення теоретичних знань з курсу практичними навиками і виконано звіт по практиці відповідно до тем робочої програми.

Було встановлено схему фінансових відносин ВАТ „ПМК -76” з іншими суб’єктами господарювання, державою, банками та іншими підрозділами підприємства. Тобто була досліджена схема внутрішніх та зовнішніх відносин підприємства.

Також було проаналізовано структуру власного та позикового капіталу, яка є досить загрозливою для існування підприємства. Станом на 31. 12. 2008р. товариство не володіло достатніми фінансовими можливостями щоб погасити свої зобов’язання за рахунок власних обігових коштів, коефіцієнт покриття становив 0, 87%.

Негативна тенденція також спостерігається при аналізі показників ефективності використання активів та оборотних засобів. У 2008 році рівень прибутковості від використання активів та основних засобів впав, але попри це підприємство отримало прибуток за рахунок, якого покрились минулорічні збитки.

Згідно аналізу кредитоспроможності можна зробити висновки, що підприємству необхідно підвищити рівень своєї кредитоспроможності, що також вплине на рівень його самостійності, в першу чергу заради підтримання стабільності і репутації серед кредиторів. Так як у структурі капіталу власні кошти товариства відсутні – вартість чистих активів становила від’ємне значення – (-) 16 тис. грн. Залучені в господарський оборот кошти становили більше 98% у валюті балансу на звітну дату.

Також в процесі проходження практики були досліджені зовнішньоекономічні зв’язки підприємства та інвестиційна діяльність.

Досить позитивною ознакою ВАТ „ПМК – 76” є присутність оперативного та стратегічного планування на підприємстві, що є рідкістю в сучасних умовах господарювання. Це є однією з причин збільшення можливих надходжень, більш ефективного витрачання коштів. Можливо саме таким підприємствам як ВАТ “ПМК – 76” вдасться без великих втрат пережити кризу, і надалі бути лідерами серед будівельних компаній.

Для зниження витрат, на мою думку, підприємству необхідно організувати ефективний розподіл зобов’язань і відповідальності між працівниками, адміністрацією, тобто персоналом. Треба сформувати на підприємстві центри відповідальності, тобто розподілити підприємство на структурні підрозділи, де менеджери несуть відповідальність за діяльність підприємства і контролюють певний фінансовий показник (витрати, доходи, прибуток). Це стратегічний крок, який допоможе підприємству організувати свою діяльність на належному рівні, збільшити відповідальність за своїми зобов’язаннями кожного працівника, зменшити витрати за рахунок ефективності прийняття відповідних управлінських рішень і розподілу обов’язків між спеціалістами відповідних галузей. Розподіл відповідальності – погляд у майбутнє, дія, яка основана на принципі “більше вкладеш – більше отримаєш”, тобто сьогодні сформувавши центри відповідальності, вже завтра можна отримати позитивні результати.

Для підвищення ефективності діяльності підприємства необхідно організувати його роботу на належному рівні і зменшити витрати. Я вважаю, можна здійснити це за допомогою:

Раціонального планування та прогнозування доходів і витрат;

Створення на підприємстві центрів відповідальності;

Запровадження нових технологій по переробці сировини, технологій, які б зменшували обсяги залишків і відходів;

Утилізації відходів;

Використання провідних інформаційних баз для прийняття рішень.

Запровадження нових технічних стандартів та стандартів якості, що підвищить конкурентоспроможність підприємства.

Також, як додатковий дохід можна здавати в оренду, основні засоби, що перебувають у простої або не використовуються.

Зменшення дебіторської заборгованості за виконані роботи.

Випуску акцій, та залучення додаткового капіталу.

Проведення рекламних кампаній.

Розширення споживчого регіону.

 

 

Господарський кодекс України.

Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України прийнятий Верховною Радою України 18 червня 2007 року №1201-XII. Із змінами і доповненнями.

Про інвестиційну діяльність: Закон України прийнятий Верховною Радою України 18 вересня 1991року №1561-ХП. Із змінами і доповненнями.

Про систему оподаткування: Закон України прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1991року №1251-ХП. Із змінами і доповненнями.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України прийнятий Верховною Радою України від 16 липня 1999року №996-ХІУ.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України прийнятий Верховною Радою України від 16 квітня 1991 року.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 № 87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 37 (583).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 37 (583).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 37 (583).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27. 04. 2000 № 92 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 37 (583).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 „Фінансові інвестиціцї”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 № 246 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 37 (583).

Аранчій В. І. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.

Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. -К. : «Либідь», 2002. – 348 с.

Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Знання -Прес, 2004. – 424 с.

Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2003. – 556с.

Зятковський І. В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Кондор – 2003. – 364 с.

Ковалева A. M., Лапуста М. Г., Скамай Л. Г. Финансы фирмы: Учебник. – М. : ИНФРА-М, 2001. -254с.

Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. -311с.

Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – К. : ЦУЛ, 2003. – 376с.

Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. Посібник. – К. : КНЕУ, 2000.

Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник. – К. : КНЕУ, 2003. – 554с.

Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К. : Кондор, 2005. – 400 с.

Фінанси підприємств: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. A. M. Поддєрьогін. 5-те вид., переробл. та доп. – К. : КНЕУ, 2005. – 546 с.