Звіт з економічної практики на ВАТ “Чернівецька пересувна механізована колона – 76”

 

 

Законом України „Про режим іноземного інвестування” передбачається здійснення іноземних інвестицій на основі договорів (контрактів) про спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов’язаної із створенням юридичної особи. Спільна діяльність – це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, котра є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін згідно з письмовою угодою між ними. Отже, суб'єкти господарювання можуть фінансувати спільні інвестиційні проекти чи окремі операції на підставі договорів про спільну діяльність без створення нової юридичної особи.

Договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність, не пов'язану зі створенням юридичної особи, можуть укладатися як між резидентами України, так і між резидентами та іноземними інвесторами. Такі договори бувають як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників спільної діяльності.

За кожною угодою про спільну діяльність без створення юридичної особи дозволяється відкривати один рахунок у банку в іноземній та (або) національній валюті для проведення розрахунків, пов’язаних з виконанням такої угоди.

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань та інших умов господарювання і взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, – є виключно у компетенції суб’єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів чи їх посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності зверх їхньої компетенції не допускається.

Фінансово-господарська діяльність на підставі договорів, що здійснюється на території України, регулюється її законодавством, а не закордонним.

Тимчасове припинення або зупинення інвестиційної діяльності без створення юридичної особи здійснюється за рішенням:

інвесторів, при якому інвестори відшкодовують збитки іншим учасникам інвестиційної діяльності;

уповноваженого державного органу.

Рішення уповноваженого державного органу про зупинення або тимчасове припинення інвестиційної діяльності може бути прийняте з таких причин:

якщо її продовження може привести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, екологічних норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб та держави, що охороняється законом;

оголошення у встановленому законодавством порядку інвестора банкрутом внаслідок його неплатоспроможності;

у випадку стихійного лиха, запровадження надзвичайного стану в країні та ін.

Укладаючи договір про спільну діяльність, сторони повинні вирішити питання про порядок ведення спільних справ та управління цією діяльністю. Існують такі варіанти управління спільною діяльністю:

сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою;

керівництво спільною діяльністю доручається одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ.

На практиці здебільшого використовується останній варіант.

Категорії учасників спільної діяльності:

Контролюючий учасник – це сторона, котра є учасником спільної діяльності і здійснює спільний контроль та управління цією діяльністю;

Інвестор у спільній діяльності – це сторона, котра є учасником спільного підприємства і не здійснює спільного контролю за цим підприємством.

У процесі дії договору про спільну діяльність кожний з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільній власності.

У процесі реалізації договору про спільну діяльність особа, на яку покладено ведення спільних справ, може мати певні витрати, збитки (наприклад, витрати на орендну плату, експлуатаційні витрати, сплата мита, курсові збитки тощо). Порядок їх покриття визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачено, то спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору про спільну діяльність, тобто за рахунок їх грошових та інших майнових внесків, а також майна, яке створене або придбане в результаті їх спільної діяльності. Якщо цього майна недостатньо, то відповідна сторона має право, у т. ч. через пред'явлення позову, вимагати покриття збитків усіма учасниками спільної діяльності. Такі збитки повинні покриватися всіма учасниками спільної діяльності пропорційно їх внескам у спільне майно.

Податкові органи ведуть облік договорів про спільну діяльність на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням. Після взяття на облік договору в державній податковій адміністрації йому присвоюється обліковий номер.

Платник податку самостійно за загальновстановленим порядком визначає суму податку на прибуток, одержаний від спільної діяльності. При визначенні оподатковуваного прибутку до складу валового доходу платника податку не включаються суми грошових або майнових внесків, що надходять згідно з договорами про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Виплата учаснику частини доходу від спільної діяльності здійснюється у такому порядку:

платник податку визначає результати спільної діяльності на кінець звітного періоду і розподіляє суму одержаного прибутку між учасниками згідно з умовами договору;

платник податку нараховує та утримує податок у розмірі 30% доходу, нарахованого окремо кожному учаснику договору;

податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою учаснику спільної діяльності належного йому доходу;

платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму доходу учасника, що підлягає виплаті, а також утриману з цього доходу суму податку;

у разі, коли доходи від спільної діяльності не розподіляються протягом звітного періоду з метою оподаткування, вони вважаються розподіленими між учасниками згідно з умовами договору про спільну діяльність на кінець такого звітного періоду і