Звіт з економічної практики на ВАТ “Чернівецька пересувна механізована колона – 76”

управління ризиками в сфері ЗЕД.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що не обмежуючи вільного доступу підприємств до світового ринку, одночасно заходами протекціоністської спрямованості вітчизняні виробники захищаються від іноземної конкуренції. Відповідно до цих завдань держава постійно коригує законодавство у сфері ЗЕД. органами державного регулювання ЗЕД виступають Міністерство економіки України, Державний митний Комітет України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України та місцеві органи.

Основними документами, що регулюють діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин, є Господарський кодекс України та Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності», «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та інші нормативно-правові акти.

На жаль ВАТ „ПМК – 76” тривалий час не здійснює зовнішньоекономічної діяльності, тому здійснити практичну сторону завдання неможливо.

 

 

Поняття «контролінг» походить від англійського «to control», яке в економічному розумінні означає управління, спостереження, контроль. Контролінг – це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

На практиці розрізняють різні напрями (сектори) контролінгу: фінансовий контролінг, контролінг збуту, дивізіональний контролінг, контролінг виробництва та закупівель тощо.

Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Провідною метою фінансового контролінгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. До функцій фінансового контролінгу можна віднести: координація; фінансова стратегія; планування та бюджетування; бюджетний контроль; внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення; внутрішній аудит та ревізія.

Розрізняють стратегічний та оперативний фінансовий контролінг.

Для уникнення (чи нейтралізації) проблем стратегічного характеру на підприємстві слід запровадити механізми стратегічного контролінгу. Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками Найважливішим завданням стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху. Найважливішою формою прояву стратегічного фінансового контролінгу є система стратегічного (довгострокового) планування. Стратегічний план повинен враховувати результати аналізу сильних і слабких сторін підприємства, вимоги партнерів по ринку та інтереси власників. Необхідною передумовою успішного стратегічного контролінгу є висококласний бухгалтерський, фінансовий та управлінський облік. До основних сфер контролю та аналізу відхилень у контексті стратегічного контролінгу належать: стратегічні цілі (як монетарні, так і немонетарні) ; зовнішні чинники, покладені в основу довгострокового планування; внутрішні вузькі місця стратегічного характеру. Система стратегічного планування може бути побудована не лише на рівні окремого підприємства, а й на консолідованій основі – на рівні концерну. На крупних підприємствах завдання, які належать до компетенції стратегічного контролінгу, досить часто вирішує спеціально створений відділ стратегічного планування. Поряд із стратегічним плануванням вирішальне значення для організації ефективного стратегічного контролінгу має система раннього попередження та реагування, про що йтиметься далі.

Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. У разі необхідності бюджети можуть складатися з розбивкою по кварталах, місяцях, декадах і навіть днях. Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть знаходити свій вираз у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу тощо. Контроль – це невід’ємна складова та умова планування. Взаємозв’язок бюджетування та бюджетного контролю характеризує основний зміст оперативного контролінгу, який, власне, полягає в систематичному порівнянні фактичних показників діяльності підприємства із запланованими та подальшому аналізі відхилень. Важливим елементом оперативного контролінгу є внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення. Фінансового контролера досить часто називають також радником топ-менеджменту з фінансово-економічних питань та його інформаційним партнером. При виконанні цієї функції служби контролінгу здійснюють консультування менеджменту підприємства, керівників структурних підрозділів, окремих стратегічних одиниць з питань оптимізації досягнення поставлених цілей та вирішення поточних проблем. Консультаційні послуги можуть надаватися також під час проведення внутрішнього аудиту або у разі виявлення певних недоліків чи резервів. Багато економістів головне завдання контролінгу вбачають у координації різних функціональних блоків на підприємстві, зокрема окремих ланок системи управління. координація забезпечує організацію ефективнішого використання всіх видів ресурсів (фінансових, трудових, виробничих), якими володіє підприємство. Найважливішими інструментами тут виступають стратегічне, довгострокове планування та бюджетування.

До сфери функціональних компетенцій контролінгу, як правило, належить внутрішній аудит (ревізія) – сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному (тому, що повинен бути). Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю виконавчих органів підприємства. Отже, внутрішній аудит здійснює перевірку не лише рівня дотримання фінансового та податкового обліку нормативним вимогам, а й якість виконання планів і рекомендацій контролера відповідними службами. Фінансиста цікавить насамперед внутрішній фінансовий аудит.

До типових об’єктів фінансового аудиту можна віднести:

річну фінансову звітність;

фінансове планування (бюджетування) ;

фінансування, вартість капіталу;

грошові розрахунки;

калькулювання затрат і цін;

інвентаризацію.

Результати внутрішнього аудиту мають знайти відображення в

аудиторському висновку (Додаток Т), де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви. Увага акцентується