Адаптація організму до умов існування – одна з фундаментальних рис живих організмів

Показники стану кісткового мозку тварин контролювали, визначаючи кількість еритроцитів та концентрацію гемоглобіну. Кількість еритроцитів мала тенденцію до підвищення у щурів з АРЗК ІІ, ІІІ, V груп. У тварин ІV групи кількість еритроцитів вірогідно підвищувалася на 25,6% порівняно з контролем (Р<0,05). Концентрація гемоглобіну залишалася практично стабільною у щурів всіх досліджуваних груп. Максимальний стимулюючий гемопоез ефект виявляв режим подачі ШГС 10/10 і 10/20 (хвилин).

Така реакція крові, коли кількість еритроцитів зростає, а концентрація гемоглобіну залишається незмінною, типова для процесу адаптації до умов високогір’я, де парціальний тиск кисню істотно знижений. Зменшення розмірів кожного червонокрівця дозволяє збільшити їх сумарну поверхню, що відіграє істотну роль у прискоренні дифузії кисню з альвеолярного повітря до гемоглобіну еритроцита та від еритроцита до клітин організму. 

Стан неорганічного матриксу кісткової тканини щурів при обмеженні рухливості. Стан КТ молодих і дорослих щурів контролювали, визначаючи масу та щільність стегнових і великогомілкових кісток. Після обмеження рухливості молодих тварин протягом 28 діб в атмосферному повітрі відбувалося зменшення маси стегнових кісток на 7-8%. У дорослих щурів в тих же умовах через 28 діб маса стегнових кісток знизилася на 5%, а через 45 діб – на 21%. Більш значне зниження маси стегнових кісток відбувалося після поєднаного впливу гіпокінезії та гіпоксії. Це зниження становило в середньому 21-25% для щурів обох вікових груп. Таку ж тенденцію спостерігали і для динаміки зміни маси великогомілкових кісток у молодих і дорослих тварин. При цьому спектрофотометричні визначення не виявили відчутних змін концентрації кальцію ні в КТ, ні в сироватці крові лабораторних тварин. Поскільки загальна маса кісток при дефіциті навантаження вірогідно зменшувалася, варто припустити, що це зменшення відбувалося за рахунок компонентів органічного матриксу. Водночас, певна стабільність концентрації кальцію у КТ може свідчити, що адаптивні зміни стану кісток не виходили за межі фізіологічних варіацій їх стану.

 Щільність КТ стегнової кістки у молодих тварин ІІ групи після 28- добової гіпокінезії в атмосферному повітрі мала тенденцію до зменшення на 6% і не перевищувала 2,4% після 45 діб. У дорослих щурів спостерігали таку ж тенденцію через 28 діб обмеження рухливості. Через 45 діб відзначили невірогідне (на 4,8%) збільшення щільності КТ стегнових кісток дорослих щурів.

У гіпоксичному газовому середовищі щільність стегнової кістки молодих тварин ІІІ групи через 28 діб обмеження рухливості виявлялася вірогідно зниженою (Р< 0,05) на 10%. У молодих щурів VI групи після 45-добової гіпокінезії і при диханні ШГС у режимі 20/20 хвилин щільність КТ стегнової кістки поверталася до вихідного рівня. У дорослих щурів щільність КТ стегнової кістки мала тенденцію до зниження у межах 3% після 28 діб обмеження рухливості і дещо підвищувалася (4,0%) через 45 діб. Таку ж саму тенденцію змін відзначали і при дослідженні стану великогомілкової кістки. Ці дані можуть свідчити про те, що 45-добова експозиція дозволяє організму включити механізми пристосування і відносної стабілізації стану КТ, чого не спостерігалося при 28-добовому впливі.

Аксіальне розвантаження задніх кінцівок молодих (ІІ група) і дорослих (V група) щурів у атмосферному повітрі гальмувало ріст стегнових і великогомілкових кісток. Це проявлялося в зниженні їх маси та об’єму. Маса стегнових і великогомілкових кісток у щурів ІІ і V груп була нижчою від контрольних значень на 10 і 12% відповідно. У молодих і дорослих тварин, що в стані безопорного положення задніх кінцівок дихали ШГС (20/20 хвилин), маса стегнових кісток вірогідно не відрізнялася від контролю. Такий ефект свідчить про наявність стабілізуючої дії сеансів дозованої нормобаричної гіпоксії на процеси ремоделювання КТ.

Зменшення маси та об’єму стегнових кісток у щурів після розвантаження в атмосферному повітрі супроводжувалось зниженням їх щільності, мінеральної насиченості і зольності. У різних ділянках стегнової кістки ці процеси розвивалися нерівномірно.

В епіфізах стегнових кісток щурів з АРЗК в атмосферному повітрі (ІІ група) вірогідно знижувалася щільність, мінеральна насиченість, зольність. У молодих щурів ІІ групи щільність епіфізів була на 10%, мінеральна насиченість – на 23%, зольність – на 15% нижчою порівняно з контролем. У дорослих тварин V групи ці показники знизилися порівняно з контролем на 10, 27 і 18% відповідно. Істотне зниження цих показників скоріше за все пов’язано з гальмуванням процесів мінералізації, які, як відомо, регулюються механічним навантаженням. Крім того відомо, що швидкість та інтенсивність змін у губчастих структурах КТ значно вище, ніж у компактних. Аксіальне розвантаження задніх кінцівок молодих і дорослих щурів у атмосферному повітрі гальмує ріст стегнових і великогомілкових кісток. Це проявляється в зниженні їх маси та об’єму. 

У діафізах не зареєстровано вірогідного зниження щільності, мінерального насичення і зольності у щурів всіх експериментальних груп. Такі наслідки можуть