Адаптація організму до умов існування – одна з фундаментальних рис живих організмів

На відміну від молодих тварин, моделювання жорсткої гіпокінезії протягом 45 діб в атмосферному повітрі у дорослих щурів не призводить до таких істотних змін біохімічних показників ні в сироватці крові, а ні в КТ. Вірогідно, що у дорослих тварин баланс між процесами формування і резорбції КТ більш сталий, ніж у молодих щурів, яким фізіологічно необхідна висока рухова активність. Проте, у них зростала концентрація ПТГ у сироватці крові та знижувалася активність ЛФ у КТ. Це може свідчити про наявність певних вікових особливостей процесів резорбції КТ у дорослих тварин на фоні більш сталого підтримання балансу процесів фізіологічного руйнування і формування КТ у зрілому віці.

Поєднана дія гіпокінезії та дозованої гіпоксії протягом 45 діб викликала істотні зміни стану КТ у щурів VI групи порівняно з тваринами V групи, які в умовах гіпокінезії дихали атмосферним повітрям. Про це свідчить, зокрема, вірогідне підвищення КФ у 1,5 рази у сироватці крові, концентрації ГАГ в 1,3 рази. Вміст креатиніну знижувався як у тварин V групи, так і VI групи у 1,5 і 2,2 рази відповідно (P<0,05). У КТ тварин VI групи відзначили тенденцію до підвищення активності ЛФ, зниження ГА і вірогідне зменшення концентрації уронових кислот. Активність КФ у КТ досліджуваних тварин VI групи, не зважаючи на обмеження рухливості, залишалася на фізіологічному рівні.

Фенотипові особливості реагування щурів на обмеження рухливості та дію дозованої гіпоксії. Відомо, що як серед тварин, так і серед людей є індивіди з різною фенотиповою спонтанною руховою активністю. Це дає підстави вважати, що обмеження рухливості може по-різному впливати на індивідів з високою (ВР) та низькою руховою (НР) активністю. Тварини зі спадково детермінованою низькою рухливістю повинні менше реагувати на гіпокінезію та аксіальне розвантаження задніх кінцівок.

Встановлено, що у молодих НР щурів з обмеженням рухливості в атмосферному повітрі протягом 45 діб активність ЛФ у сироватці крові підвищувалася в 1,6 рази, КФ – у 2 рази, ТРКФ – у 3,1 рази. Концентрація ГАГ знижувалася у 2,3 рази, а ПТГ зростала в 1,7 рази.

 Заміна атмосферного повітря на ШГС зі зниженим Ро2, незважаючи на таке ж тривале обмеження рухливості, нормалізує всі вищеописані показники у щурів з НР, повністю чи частково, повертаючи їх до вихідних величин. Відновлення відбувається в середньому до 90% норми.

У ВР молодих щурів з обмеженням рухливості в середовищі атмосферного повітря активність КФ, що характеризує ступінь резорбції КТ, зросла у 2,3 рази, а ТРКФ — у 3,3 рази. Якщо відхилення показників у НР тварин становили в середньому 150% від вихідних значень, то загальна реакція фенотипово ВР тварин за тим же показником виявила більш високу амплітуду відхилень.

Варто звернути увагу на різницю основного показника активності остеобластів — ЛФ. У тварин з НР фенотипом після обмеження рухливості її активність зросла до 160% від контролю. У ВР тварин за тих же умов активність ЛФ становила лише 117%, тобто практично не змінилася на фоні того, що істотно зросла активність остеокластів — КФ (до 230%). Співвідношення ЛФ/КФ та ЛФ/ТРКФ також підтверджує наявність істотної різниці у балансі процесів відновлення та руйнування у обох фенотипових варіантах щурів лінії Вістар.

Заміна газового середовища на ШГС зі зниженим Ро2 повернула активність досліджуваних ферментів до вихідних значень, а концентрація ГАГ підвищилася в1,5 рази , ПТГ – у 2 рази. Таким чином, 45-добове обмеження рухливості в умовах періодичного дихання ШГС зі зниженим Ро2 сприймається молодими тваринами з НР значно краще, ніж щурами з ВР. Вплив примусового обмеження рухливості та ШГС на тварин з ВР як за абсолютними показниками змін, так і за статистичним критерієм знаків виявив більш суттєві відхилення від вихідних величин більшості показників.

Певні переваги фенотипово НР субпопуляції в умовах вимушеної гіпокінезії молодих щурів добре ілюструє різниця показників співвідношення формування та руйнування за коефіцієнтами ЛФ/КФ та ЛФ/ТРКФ. При вихідному значенні першого 0,69, під впливом обмеження рухливості він знизився до 0,56, а в умовах поєднаної дії обмеження рухливості та ШГС – зріс до 0,80, тобто перевищив вихідну величину на 16%. Така реакція дозволяє стверджувати, що гіпоксична стимуляція, незважаючи на 45-добову гіпокінезію, відновлює фізіологічний баланс процесів ремоделювання КТ у цій субпопуляції. Майже аналогічну реакцію засвідчують показники коефіцієнту ЛФ/ТРКФ: 2,06 (100%) – 1,06 (51% після гіпокінезії) – 1,49 (72% відновлення) після поєднаного депресуючого процес ремоделювання впливу гіпокінезії та стимулюючого КТ впливу дозованої гіпоксії.

Різниця в реакціях ВР та НР молодих тварин особливо виразно проявилася після впливу на них поєднаної дії гіпокінезії та гіпоксії. Так, активність ЛФ у НР щурів знизилася на 18%. Аналогічна реакція у ВР молодих тварин виявилася майже втричі більшою і становила 43% від вихідного значення. Аналогічно змінювалися показники концентрації ГАГ. У НР молодих щурів концентрація ГАГ знизилася на 12%, а у ВР тварин – зросла на 49%. Концентрація ПТГ в сироватці крові НР молодих щурів зросла на 28%, в той час як у ВР тварин вона підвищилася у 3,5 рази.

Дорослі щури з НР і ВР майже