Адаптивність сортів озимої пшениці й еколого-біологічні основи регуляції їхньої продуктивності в південному Степу України

Під пшеницею сорту Одеська 51, порівняно з напівкарликовими сортами, запаси вологи в ґрунті, починаючи від відновлення вегетації до фази колосіння, були на 2, 6-7, 0% меншими. В період від фази колосіння до повної стиглості зерна під напівкарликовими сортами (Одеська напівкарликова і Корал одеський) волога витрачалася більш інтенсивно, і в фазі повної стиглості її запаси в метровому шарі ґрунту були на 7, 3-24, 0% меншими. Особливо ці відмінності зростали при вирощуванні озимої пшениці по паровому попереднику з внесенням азотних добрив.

Характер змін вологості ґрунту під впливом азотфіксаторів (ризоагрин) був близький до дії азоту мінеральних добрив. В основному це спостерігалося в нижніх шарах ґрунту, де відбувалося достовірне зниження вологості (по пару – на 14, 8, по стерні – на 24, 0%). В умовах дефіциту опадів вплив ризоагрину на вміст продуктивної вологи в ґрунті був на рівні контрольного варіанта.

У цілому азот (мінеральних добрив і біологічних) сприяв більш інтенсивному водоспоживанню. У більшій мірі це спостерігалося на посівах пшениці після стерньового попередника. Така ж закономірність відзначена й у використанні води на формування врожаю зерна. В посівах пшениці, розміщених по чорному пару, від внесення 60 кг/га азоту коефіцієнти водоспоживання були на такому ж рівні, як і під впливом інокуляції насіння ризоагрином. Коли висівали пшениці після стерньового попередника вплив препарату азотфіксуючих бактерій був трохи нижчим, ніж вплив мінеральних азотних добрив, але більшим, ніж на контролі.

Біологічна активність ґрунту. Ефективним заходом регулювання біологічної активності ґрунту є застосування препаратів азотфіксуючих бактерій. При бактеризації насіння ризоагрином дещо інтенсивніше розкладалася льняна тканина (на 0, 4-0, 7%) в осінній період, у весняно-літній цей процес був інтенсивнішим від інокуляції насіння флавобактерином.

Протруєння насіння байтаном пригнічувало розвиток ґрунтової мікрофлори. Це проявлялося як у зменшенні інтенсивності розкладу льняної тканини, так і загальної кількості мікроорганізмів. В той же час протруєння насіння байтаном стимулювало розвиток грибної мікрофлори (на 58, 8%), а при інокуляції ризопланом і БСП льняна тканина розкладалася активніше (на 8, 0-30, 7%), збільшувалася загальна кількість мікроорганізмів, а чисельність актиноміцетів зростала майже удвічі.

В осінній період завдяки кращим умовам вологозабезпечення мікробіологічні процеси активніше відбувалися у посівах пшениці по чорному пару, тоді як у весняно-літній період – після стерньового попередника внаслідок більшої забезпеченості енергетичним матеріалом (рослинні залишки, рештки від попередньої культури). При збільшенні доз азоту встановлено параболічний тип зниження темпів розкладання льняної тканини в посівах пшениці по чорному пару. За після стерньового попередника помірне азотне живлення (N60) стимулювало мікробіологічні процеси на 11, 1%, тоді як від внесення підвищених доз азоту (N120) швидкість розкладання льняної тканини зменшувалась на 25, 8%.

Фітосанітарний стан посівів. Вплив байтану і мікробіологічних фунгіцидів на розвиток і поширення хвороб у більшості випадків був незначним. Відмінність між ризопланом і триходерміном була несуттєва.

Поширення і розвиток грибів борошнистої роси у посівах озимої пшениці здебільшого пов'язані з умовами вологозабезпечення. В роки з великою кількістю опадів, особливо навесні, ураженість фузаріозом і борошнистою росою пшениці, посіяної по чорному пару, була в 3-7 разів більшою, ніж за умов дефіциту опадів. В ці ж роки значно більшим був і позитивний вплив біопрепаратів.

Обприскування посівів фунгіцидами обмежувало розвиток кореневих гнилей. Біологічна ефективність фунгіцидів у посівах пшениці по чорному пару становила 14, 6-16, 6%, після стерньового попередника – 11, 6-17, 8%; у відношенні фузаріозної гнилі була в 4, 3 і 3, 4 рази меншою. Це зумовлено тим, що інфікування рослин зазначеними грибами розпочинається з перших етапів органогенезу, тоді як борошниста роса починає розвиватися і поширюватися значно пізніше. Тому у боротьбі з фузаріозною інфекцією більш ефективне протруєння насіння, а з борошнистою росою – обприскування в період вегетації. Щодо дії фунгіцидів, то байлетон відрізняється деякою перевагою, в окремих випадках тілт і фундазол не поступаються йому.

Виявлена також більш висока стійкість твердої пшениці до борошнистої роси, поширення і розвиток якої були набагато меншими.

Різниці в поширенні і розвитку хвороб залежно від застосування біологічної технології вирощування пшениці і загальноприйнятої не встановлено. Ураженість борошнистою росою і септоріозом озимої пшениці, посіяної після кукурудзи на силос за загальноприйнятої технології була дещо меншою ніж при використанні біологічної технології.

Порівняльна оцінка продуктивності сортів Як показав регресійний аналіз результатів п'ятнадцятирічних досліджень різні типи сортів по-різному реагують на агротехнічні фактори, погодні умови, що дало підставу розділити їх на декілька груп за рівнем продуктивності і реагування на ці фактори (рис. 3). Так, виявлена група суперінтенсивних сортів – Лан, Пересвіт, Бригантина, які характеризуються найбільшою врожайністю і чутливістю до умов вирощування. Перевага цих сортів була особливо відчутною за несприятливих умов. Група інтенсивних сортів, таких як Альбатрос одеський, Обрій та Одеська напівкарликова, також відзначались високою продуктивністю, але вони менше реагували на умови вирощування.

Сортам суперінтенсивної групи (Лан, Пересвіт, Бригантина) з