Адміністративне законодавство про надання рекламних послуг: особливості сучасного стану

 

Струневич О. П.

 

Key words: administrative law, advertising services,

Постановка проблеми. Сьогодні до відносин на рекламному ринку залучається потенційно необмежене коло суб’єктів, у тому числі широкі верстви населення. Важко переоцінити значення адміністративно-правового регулювання вказаних відносин через встановлення нормативно-правового забезпечення та побудову адекватної системи регулювання та контролю рекламної діяльності. У адміністративно-правовому регулюванні рекламної діяльності чільне місце належить правовим нормам, що визначають загальні та спеціальні вимоги до реклами і встановлюють засади організації державного контролю та підстави застосування заходів адміністративного примусу в сфері рекламної діяльності.

Aктуaльнicть обраної теми дослідження зумовлена, з одного боку, важливістю створення ефективної законодавчої системи засобів забезпечення законності щодо виготовлення та розміщення реклами через встановлення засобів адміністративно-правового регулювання рекламної діяльності, а саме, шляхом здійснення державного контролю рекламної діяльності, реагування державних органів на звернення споживачів реклами та застосування заходів адміністративного примусу.

Ступінь розробленості проблеми. Проблеми сучасного стану адміністративного законодавства про надання рекламних послуг у тій чи іншій мірі торкалися у своїх працях В. Б. Авер’янов, В. В. Галунь- ко, В. М. Гаращук, Ю. О. Громенко, З. Р. Кисіль, Т. О. Коломоєць, Л. В. Костенко, О. М. Крамаренко, З. О. Кукіна, Д. В. Ляпіна, Л. А. Ми- китенко, Є. В. Ромат, С. Г. Стеценко, В. Б. Фе- сенко, А. А. Черкасов та ін.

Виклад основного матеріалу. Задля комплексного правового аналізу нашої проблематики слід зосередити увагу на доктринальних підходах до визначення терміну «законодавство». Так, у Академічному тлумачному словнику української мови під законодавством розуміється: 1) встановлення, видання законів, а також 2) сукупність усіх законів, що діють у межах певної держави або належать до окремої ділянки права [1, с. 156].

На нашу думку, більш коректно користуватися визначенням поняття «законодавство» у широкому розумінні, оскільки законодавство за своєю правовою суттю охоплює не лише сукупність законів, виданих державою. При цьому варто зауважити, що не цілком коректно виглядає трактування законодавства, як правової форми здійснення державою своїх функцій шляхом видання нових законів, або зміни чи скасування діючих. У даному контексті, на наш погляд, доцільніше говорити про окрему законодавчу функцію, не виокремлюючи законодавства як правової форми її здійснення. Законодавство саме по собі є результатом реалізації згаданої функції, а не супутньою допоміжною формою, що не узгоджується із процесом його виникнення та значенням.

Законодавство – це структурно впорядкована сукупність (система) нормативних правових актів, які знаходяться між собою в певному усталеному співвідношенні. Віднесення ж до законодавства й підзаконних відомчих нормативних актів має історичні корені, оскільки, наприклад, у радянський період нестача власне законів змушувала штучно розширювати поняття законодавства [2, с. 326].

Як нам видається, таке визначення є прийнятним, оскільки трактує термін «законодавство» у широкому сенсі, не обмежуючись його ототожненням із суто законами. До того ж, позитивною ознакою даної дефініції є підкреслення співвідношення актів законодавства, що зумовлює системний та комплексний характер законодавства як такого.

Законодавство – це весь комплекс нормативно-правових актів держави, прийнятих у межах повноважень її правотворчих органів, найважливішим із яких є закон [3, с. 186].

Варто погодитись із тезою, що законодавчі акти видають лише правотворчі органи, які наділені спеціальною функціональною компетенцією, яка делегована їм державою. Коректним є підкреслення ролі закону в законодавчому масиві, оскільки даний акт є основоположним та системоутворюючим чинником по відношенню до всього законодавства, оскільки, наприклад, підза- конні акти при такій системі приймаються на підставі та на виконання законів задля уникнення колізій та недоліків при правоза- стосуванні.

На основі вищевикладеного доцільним видається формулювання власного визначення правового терміну «законодавство». Так, на наш погляд, під законодавством варто розглядати внутрішньо узгоджену та впорядковану систему нормативно-правових, підзаконних актів, що видані уповноваженими органами у межах своєї, визначеної державою, компетенції, а також міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою України, задля цілісного та чіткого впорядкування суспільних відносин у певній сфері.

Також у межах даного підрозділу варто розглянути дефініцію поняття «адміністративне законодавство». В. Б. Авер’янов відстоює позицію, відповідно до якої адміністративне законодавство – це система нормативно-правових актів, у яких містяться найбільш загальні й важливі адміністративно-правові норми. З огляду на це, воно охоплює не всі нормативно-правові акти, а лише відповідні акти Верховної Ради, Президента України і Кабінету Міністрів України, тобто ті нормативно-правові акти, дія яких поширюється на всю територію країни [4, с. 38].

На нашу думку, під адміністративним законодавством варто розглядати комплексну, взаємоузгоджену систему нормативно-правових, підзаконних актів, що видані уповноваженими органами у межах своєї визначеної компетенції, а також міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою України, які містять правові норми, що спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері державного управління та публічної адміністрації, основними учасниками яких виступають громадяни, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

На наш погляд, адміністративне законодавство про надання рекламних послуг – це особлива розгалужена система нормативно-правових, підзаконних актів, що видані уповноваженими органами у межах своєї визначеної компетенції, а також міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою України, які містять правові норми публічно-управлінського та владного характеру, завданням яких є регулювання суспільних відносин, які складаються з приводу здійснення рекламної діяльності, надання і