Акмеологічні детермінанти в освітній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів Рівненщини

Згідно з цією концепцією, рівень особистісної зрілості як підростаючої людини, так і дорослої, визначається гармонійним поєднанням відповідальності, терпимості, високого рівня саморозвитку та оптимістичного ставлення до життя.

Започатковують формування високого рівня особистісної зрілості уже сьогодні у дитячих садках не лише міста, а й області. Особливо цілеспрямовано у цьому напрямі працює педагогічний колектив Рівненського НВК №1 (директор Г. В. Патій).

У загальноосвітніх експериментальних акмеологічно спрямованих навчальних закладах Рівненщини напрацьовують власні методики акмеологічного супроводу вихованців із метою піднесення рівнів їхньої глобальної та особистісної зрілості. При цьому, зрозуміло, враховуються не лише вікові, а й індивідуальні особливості учнів.

Важливою формою такого супроводу стає акмеологічно спрямований урок, який ставить особливі вимоги до таких взаємопов’язаних між собою компонентів, як цільовий, стимульовано-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Напрацювання акмеологічної творчої групи вчителів Рівненської ЗОШ №27 І – ІІІ ступенів (старший учитель С. В. Банькова) дозволили конкретизувати ці вимоги і винести їх на науково-практичний семінар для директорів загальноосвітніх навчальних закладів міста. Дані вимоги передбачають такі підходи до кожного з компонентів уроку.

Цільовий підхід

Пам’ятати, що освітня, виховна і розвивальна триєдина мета покликана формувати цілісний процес едукації (вирощування, культивування -за О. Вишневським), який активізує виникнення у психічній сфері підростаючої людини новоутворень – відомих в акмеології інтегрованих вузлів, пов'язаних із віковими етапами глобальної зрілості учня, і зв'язаних з такими її аспектами, як анатомо-фізіологічний, психічний, дидактичний, соціальний.

Планувати цілісний процес едукації таким чином, щоб якомога повніше використати можливості уроку для реалізації «Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей».

Використовувати можливості уроку для формування рис особистісної зрілості учнів згідно з концепцією академіка А. О. Реана.

Сприймати вимоги навчальних програм не як відірвану від загального образу світу і внутрішнього світу учнів даність, а як необхідний «фресковий» фрагмент загального образу світу, який формується в уяві учня на основі нових пізнавальних гіпотез, поява яких зумовлюється вивченим на уроці матеріалом.

Стимулюючо-мотиваційний підхід

Використовувати можливості зв'язку змістової основи навчального матеріалу з внутрішньоінтенційною спрямованістю вихованців.

Створювати умови для формування засобами навчальної теми доцільних життєорганізуючих імпресингів.

Перед початком вивчення нового матеріалу формувати сугестивну установку на розкриття відомого у сугестології резервного комплексу учня за рахунок сугестивно-десугестивного процесу, який постійно на другому плані супроводжує навчально-виховний процес.

Змістовий підхід

Виявляти вміння перебудовувати зміст навчального матеріалу на основі принципів золотого перетину та компліментарності (доповнення до завершеної цілісності). Пам'ятати при цьому слова Р. Роллана, який стверджував, що для того, щоб живописати бурю, не обов'язково вимальовувати кожну хвилю, цілком достатньо створити картину схвильованого моря.

Реалізовувати життєорганізуючі можливості змістового компонента уроку. З цією метою використовувати цікаві фрагменти біографії вчених, митців, винахідників, афоризми, які належать їм, пам'ятаючи, що біографії таких людей подібні на арсенал, у якому зберігається зброя, завдяки якій були виграні вирішальні битви життя.

Із метою зв'язку навчального матеріалу із загальним образом світу, в тих випадках, де це можливо, доцільно розгляд, виучування об'єктів проводити у трьохмірній площині: компонентно-структурного аналізу, функціонального,

генетично-прогностичного.

У ході використання трьохмірної площини розгляду передбачати встановлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків фрагмента пізнання із загальною картиною світу. Результатом такого встановлення має бути знаходження місця цього фрагмента в загальній картині світу, філософсько-естетичне осмислення цих зв'язків та відношення їх до життєорганізуючої сфери підростаючої людини, формування її духовності. Пам'ятати при цьому твердження академіка С. І. Гончаренка стосовно того, що духовність – це вміння людини розібратися у цьому світі і знайти своє місце у ньому.

Передбачати реалізацію у ході уроку не лише таких традиційних компонентів змісту освіти, як знання, уміння та навички, а й таких нетрадиційних, як досвід творчої діяльності (процедури творчої діяльності І. Я. Лернера, напрацьованих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої діяльності), досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу. Пам'ятати при цьому, що якраз нетрадиційні компоненти, які часто випадають із контрольно-регулювального та оцінювально-результативного блоків, найважливіші в акмеологічному плані як для самої особистості, так і для суспільства в цілому.

Відібраний у кінцевому підсумку повчальний зміст уроку вчителю необхідно співвіднести зі «Стратегією акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей». У випадку необхідності та можливості – відкоректувати змістову структуру відповідно до вимог цієї стратегії.

Операційно-дієвий підхід

У ході розробки змісту уроку пам'ятати, що згідно з дослідженнями гештальтпсихологів, логіка дитячого сприймання має такий вигляд: первинний синтез – аналіз – вторинний синтез. Зважаючи на це, навчальний матеріал бажано розробляти у глобальних темах та підтемах. Це дозволяє на уроках глобальних тем творити узагальнений образ великої теми, а на уроках підтем або етюдної розробки глобальної теми розширювати цей образ поряд із формуванням образів нижчого порядку. Окрім цього, такий підхід забезпечує введення вихованців у зону індивідуальної творчості, якій належить чільне місце в стратегії акмеологічної діяльності.

У виборі методів та прийомів керуватися природою дитячого сприйняття, пам'ятаючи, що ця природа найкраще виявляє себе, коли зовнішні впливи торкаються «живої інтенції» учня. Необхідно виявляти цю природу і спиратися на неї у ході здійснення таких актуальних операцій, як сприймання нового навчального матеріалу, осмислення його, узагальнення, систематизація, закріплення, застосування на практиці.

Використовуючи методи, які поєднують педагогічно доцільні впливи вчителя не тільки на свідому, а й підсвідому сферу учня, пам'ятаючи, що через останню проходить значно більша частка інформації, ніж через першу.

Контрольно-регулювальний підхід

Потребує під час проведення акмеологічного уроку з боку вчителя постійної уваги не лише до його життєорганізуючих основ, а й до характеру самого навчального процесу. Опорною основою для контрольно-регулюючої функції педагога слугує синергетична методологія, згідно з якою кожний результат конкретної педагогічної дії потребує загального аналізу щодо його співставлення з метою цієї дії. Причому, коли такий результат приходить у суттєву суперечність із метою дії, це означає, що ця дія, як створююча сила, вийшла за свою межу і перетворилася на руйнівну, а це потребує відповідних коректив не менше, ніж сам процес педагогічної діяльності, а й тієї мети, яка визначає цей процес.

Оцінно-результативний підхід

Вимагає від учителя визначення не лише рівня засвоєння знань, умінь і навичок, а й рівня засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу, які, у поєднанні із традиційними компонентами змісту освіти, складають своєрідний акмеологічно організуючий інтегративний вузол. Такі вузли покликані розширювати в учня зону акмеологічної самоорганізації.

Такі підходи до акмеологічно спрямованого уроку вперше в області започаткували вчителі ЗОШ №27 м. Рівного Т. С. Шульгач (біологія), М. Б. Козіцька (історія), Б. В. Шатохіна (математика). Вони стали ядром творчої акмеологічної групи, завдяки якій у 2010 році був проведений шкільний фестиваль акмеологічно спрямованих уроків.

Сьогодні практику проведення таких уроків освоюють не тільки вчителі загальноосвітніх навчальних закладів обласного центру, а й педагоги Радивилівського загальноосвітнього ліцею, Гощанської районної гімназії, Томашгородської загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів Рокитнівського району та інших навчальних закладів, що входять до складу лабораторії акмеології освіти.

Звичайно, справа акмеологізації освітньої діяльності – це справа не одного-двох років, оскільки йдеться про якісно новий тип освітньо-виховного процесу, людиноцентричного за своїм характером і пробуджуючого. Такий процес вимагає насамперед потужної методологічної основи із сучасним філософським підґрунтям. Таке підґрунтя сьогодні вибудовується, у першу чергу, на синергетичних підходах до освоєння реальної дійсності, оскільки у процесі педагогічної діяльності освітній процес потребує врахування не тільки загального, закономірного, а й одиничного, унікального, випадкового.

 

 

1. Максимова В. Н. Акмеология: новое качество образования / В. Н. Максимова // Завуч. – 2004. – №3, 6-8.

2. Реан А. А. Акмеология личности / А. А. Реан // Психологический журнал. – 2000. – №2. – С. 88-95.

3. Уилсон А. Р. Космический тригер / А. Р. Уилсон. – К. : Янус, 2000. – 304.