Актуальні питання визначення підсудності адміністративних справ за участю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб

Водночас деякі правознавці на підставі аналізу норм КАС України щодо визначення повноважень суду за предметною підсудністю стверджують, що їх розгалуження, нечіткість і встановлення численних винятків порушують принцип доступності до суду в адміністративному судочинстві. До того ж має місце поступове збільшення обсягу повноважень місцевих загальних судів як адміністративних щодо розгляду й вирішення окремих категорій адміністративних справ. Така тенденція призводить до зниження впливу конституційного принципу спеціалізації щодо побудови системи судів загальної юрисдикції в Україні, а також спотворює сутність цієї засади, яка полягає в якісному розгляді таких справ та їх розгляді в розумні строки.

Територіальна підсудність встановлює сукупність правил (ст. 19 КАС України), якими визначається розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня залежно від місця розгляду адміністративних справ у першій інстанції. Правила територіальної підсудності в адміністративному судочинстві є досить різноманітними та включають у себе загальний порядок, а також правила виключної й альтернативної підсудності [7, с. 178]. Так, ч. 1 ст. 19 КАС України закріплює, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим кодексом. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які прийняті (вчинені, допущені) щодо конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених КАС України. У разі невизначеності КАС України щодо територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 5 ст. 19 КАС України) [3].

Інстанційна підсудність визначається повноваженнями окремих ланок судової системи на підставі виконуваних ними функцій (розгляд у першій інстанції, апеляційний розгляд, касаційний тощо). Стаття 20 КАС України встановлює підсудність адміністративних справ залежно від інстанції, тобто ієрархії й місця судового органу в конкретній системі адміністративних судів. Загальне правило щодо інстанційної підсудності адміністративних справ полягає в тому, що в Україні існує триланкова система адміністративних судів.

На першій ланці (інстанції) перебувають місцеві адміністративні суди (наприклад, місцеві загальні суди, які діють як адміністративні суди, та окружні адміністративні суди). Також судами першої інстанції є всі апеляційні адміністративні суди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 183 КАС України адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщуються, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню. Саме цією нормою законодавець наділив усі апеляційні адміністративні суди новою функцією, за якою ці суди розглядають такі справи як суди першої інстанції.

До другої ланки (інстанції) належать адміністративні апеляційні суди, які розглядають в апеляційному порядку справи щодо перегляду судових рішень місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів) за умови, що місцеві адміністративні суди перебувають у межах їх територіальної юрисдикції.

До третьої ланки (інстанції) судової системи належить Вищий адміністративний суд України (далі – ВАС України), який має повноваження щодо перегляду судових рішень місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Водночас на рівні цього суду встановлено правила, за якими у випадку, визначеному

ч. 6 ст. 177 КАС України, ВАС України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду. Відбувається певна трансмісія інстанційної підсудності залежно від характеру судової справи.

Реформування інстанційної підсудності адміністративних справ передбачає створення такої системи судових інстанцій, за якої учасникам судочинства мають забезпечуватись рівні права на оскарження судових рішень (кожен суд повинен виконувати функції лише однієї інстанції). Беручи до уваги позитивні форми діяльності ВАС України та досвід зарубіжних країн, Р. В. Ватаманюк вважає за доцільне залишити змішану систему інстанційної підсудності адміністративних справ, відповідно до якої ВАС України виступає як суд касаційної, а в окремих випадках – першої інстанцій. Наділення ж апеляційних адміністративних судів повноваженнями першої інстанції та, відповідно, ВАС України повноваженнями апеляційної інстанції є неприпустимим і таким, що порушує Конституцію України. Таким чином, віднесення до підсудності апеляційних адміністративних судів розгляду окремих справ у першій інстанції позбавляє учасників таких проваджень, рівних з учасниками інших проваджень, прав на оскарження судових рішень у зв’язку з відсутністю в такому випадку касаційної інстанції [1, с. 179].

 

 

 Підсудність адміністративних справ за участю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб варто розглядати в двох аспектах: по-перше, як адміністративно-правовий інститут, норми якого регулюють належність адміністративної справи щодо компетенції окремої ланки системи адміністративних судів і конкретного адміністративного суду цієї системи; по-друге, як сукупність адміністративних справ, які завдяки своїм властивостям (змісту справи, суб’єктам справи – органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, предмету спору) належать до компетенції як системи адміністративних судів у цілому, так і окремого суду цієї системи.

Підсудність справ адміністративним судам за участю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб доречно досліджувати, базуючись не лише на ознаках справи та компетенції адміністративного суду, а й на принципах інстанційності судочинства та нормах, що регулюють одноособовий чи колегіальний розгляд справи. Значення підсудності не обмежується організаційною роллю під час звернення до адміністративного суду. Варто звертати увагу також на теоретико-правове значення норм цього інституту для реалізації завдань правосуддя в адміністративних справах за участю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.