Аналіз асортименту та оцінка якості шкіряного взуття на прикладі магазину "ЦУМ" (м. Київ)

- для шкіряних підошв – рантове, рантовопрошивне, клеєве, дерев’яношпилечне, гвинтове, прошивне;

- для гумових підошв – цвяхове, гвинтове, клейове, рантове, рантопрошивне, сандальне, нитково-клейове.

- Найбільше цінується рантовий метод кріплення.

 

Рис. 1.2 Способи оздоблення взуття: 

1 - бейками, 2 - кантиками, 3 - перфорацією, 4 - м’яким бантом, 5 - продіванням шкіряної стрічки, 6 - бизиком на союзці та декоративним швом на союзці та берцях.

За висотою підбори бувають: низькими (до 29 мм.), середніми (до 40 мм), високим (до 60 мм) та особливо високим (більше 60мм). За формою вони бувають прямими, шпилькою, клиновидні тощо.

 

 

Характер і рівень цієї групи вимог формується під впливом різних чинників соціального середовища (звичаїв, традицій, моди), а також індивідуальних настанов і переконань, звичок і спрямувань, інших соціально-психологічних чинників. За сучасними уявленнями такі вимоги об'єднуються і формуються в естетичні. Вони пов'язані з суспільною свідомістю та ідеалами. Для них є притаманними значна різноманітність, багатоваріантність способів задоволення, поступальний і безмежний розвиток, тому що кожний суспільний ідеал, після його досягнення, змінюється іншим.

Відповідність виробів соціально-психологічним вимогам оцінюється споживачами за шкалою категорій естетики "прекрасне - огидне". Категорія "прекрасного" - це фундаментальне наукове поняття високого ступеня спільності, яке поєднує і глибокі традиції, і глобальні проблеми сучасності. "Прекрасне" близьке до терміну "краса", але на відміну від "прекрасного" "краса" характеризує предмети переважно з їх зовнішнього і не завжди суттєвого боку. "Прекрасне" розкриває предмети з точки зору їх сутності, закономірних зв'язків їх внутрішньої структури і властивостей, одночасно відображаючи, крім об'єктивної основи, і суб'єктивний бік - характер сприйняття предмета суб'єктом, ставлення до нього, його оцінку. У такому розумінні йдеться про "прекрасне" як цінність, що сприймається позитивно і викликає широкий спектр почуттів.

Об'єктивною основою "прекрасного" є доцільність і досконалість. Поняття доцільності означає досягнення відповідної суб'єктивно поставленої мети в конкретних зовнішніх умовах, відображає виконання предметом певних функцій. Поняття досконалості ґрунтується на об'єктивній доцільності і, крім того, передбачає порівняння з багатьма аналогічними предметами. Досконалим буде предмет, що знаходиться на найвищому ступені доцільності порівняно з іншими аналогами, відображає відносно завершений результат процесу вдосконалення.

При оцінюванні доцільності і досконалості предмета його форма сприймається чуттєво. Форма виробу оцінюється з утилітарної, технічної й естетичної точок зору. Утилітарна форма характеризується її антропометричною, функціональною й ергономічною обґрунтованістю. Технічний аспект форми пов'язується з технологією виробництва, а естетичний - із забезпеченням його емоційного сприймання.

Засобами створення естетичної форми є пластика (єдність об'ємно-просторової структури, тектоніки і ритму, плавність переходу одних елементів у інші для забезпечення цілісності форми), колорит (гармонічність колірного вирішення), пропорції, симетрії тощо.

Основою естетичної доцільності є відповідність форми утилітарним функціям, які вона виконує. Відбір оптимальних форм починається з моменту виникнення виробів даного призначення. Максимальна пристосованість форми (досконалість) характеризується гармонічністю, пропорційністю й іншими ознаками, що сприймаються чуттєво (естетично), означаючи момент переростання утилітарної доцільності в естетичну.

Крім відбору раціональної форми, проводиться її узагальнення і коректування для узгодження з формами інших предметів (предметним оточенням), загальними нормами сформованого людською практикою естетичного сприйняття і конкретно-історичним ідеалом конкретної групи споживачів (народними традиціями, смаками, модою тощо).

Навіть вміле узагальнення форми через недосконалість утилітарних функцій не дає можливості признати виріб естетично досконалим. "Що нам до красот світу, коли чобіт тісний" - говорить індійське прислів'я. Саме це часто не враховують не лише споживачі, а й виробники. Справа в тому, що при оцінюванні досконалості виробів виняткову роль відіграє почуттєво сприйнята гармонія, яка є вираженням досконалості і одночасно знаком її прихованих сторін. У суспільній свідомості закріплюється співпадання сприйнятої і прихованої досконалості, однак імовірність такої відповідності не завжди висока. Це пояснюється складністю і багатоступеневою досконалістю, відносною самостійністю форми щодо змісту.

З іншого боку, естетична досконалість формується за участю такого особистісного моменту, як синтез об'єктивного і суб'єктивного (суб'єктивований об'єкт) у формі образів, уявлень, ідеалів. Його сприйняття (як духовної діяльності людини) вимагає активності уявлення, розвиненості естетичних здібностей і смаку. На відміну від утилітарної доцільності (корисності), яка може бути передбаченою і визначеною з достатньою точністю, вона є об'єктивною, естетична досконалість не піддається раціональному розрахунку. Вона зорієнтована на більш віддалений і менш визначений ефект, сприймається інтуїтивно, з активною участю емоційної сфери, зацікавлено, але безкорисно.

Естетичні вимоги до взуття досить повно і послідовно можна виразити показниками естетичних властивостей, які включають інформаційну виразність, раціональність форми, композиційну цілісність і досконалість виробничого виконання.

Інформаційна виразність характеризується:

- сучасністю образного вирішення і виразністю оформлення знакових систем, що відбивають характерні особливості виробу з урахуванням традицій, звичаїв, статі і віку споживачів, цільового призначення, сезону та інших умов використання;

- відповідністю форми і декоративного оформлення суспільним естетичним ідеалам, стилю та моді, індивідуальним смакам;

- оригінальністю художнього задуму;

- наочністю і виразністю засобів графічної інформації і символіки, її відповідністю психологічним особливостям споживачів.

Раціональність форми оцінюється відповідністю конструкції функціональному призначенню виробу, її антропометричною й ергономічною досконалістю.