Аналіз системи стратегічного менеджменту СТОВ «Лісне»

Товариство може здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України.

Діяльність СТОВ „Лісне” регламентується відповідно до статті 14 Господарчого кодексу України „Майно суб’єктів господарювання”, відповідно до якої Товариство є власником:

майна, переданого йому учасниками у власність;

продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів, а також іншого майна та землі, набутих на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до Статуту для здійснення своєї діяльності Товариство використовує землі, які складаються із земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних та інших фізичних осіб.

Товариство набуває право власності на землю у разі:

- купівлі земельних ділянок або придбання їх на підставі договору довічного утримання, заповіту та інших цивільно-правових угод.

Трудові відносини в СТОВ „Лісне” здійснюються відповідно КЗпП.

 Згідно з КЗпП України колективний договір укладається відповідно до діючого законодавства, прийнятих сторонами обов’язків з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудівників, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, що використовують  найману працю та мають  права юридичної особи [27].

Зміст колективного договору визначається сторонами у межах їх компетенції.

В колективному договорі встановлюються взаємні обов’язки сторін з регулювання виробничих, трудових, соціально - економічних  стосунків стосовно:

-забезпечення продуктивної зайнятості;

-нормуванню та оплаті праці, встановленню форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів виплат;

-встановлення гарантій, компенсацій та пільг;

-участі трудового колективу в формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

-режиму праці, довжині робочого часу та відпочинку ;

-умовам та охороні праці;

-гарантіям діяльності профспілок або інших представницьких організацій трудівників.

Укладанню колективного договору передують колективні переговори.

Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами державної та виконавчої влади.

Нормативно-правове обґрунтування стратегічного менеджменту.

Правовою базою стратегічного менеджменту є такі нормативні акти:

Конституція України

Господарчий кодекс України

Цивільний кодекс України

Статтею 7 Господарчого кодексу „Нормативно-правове регулювання господарської діяльності” зазначено, що відношення в сфері господарювання  регулюються Конституцією України, Господарчим та Цивільним кодексами, законами України, нормативно - правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними  актами [15].

Статтею 11 Господарчого кодексу „Прогнозування та планування економічного та соціального розвитку” передбачено :

1.Здійснення державою економічної стратегії та тактики  в сфері господарювання направляється на створення економічних, організаційних та правових умов, при яких  суб’єкти господарювання враховують в своїй діяльності показники  прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку. 

2. Законом визначаються принципи державного прогнозування  та розробки програм економічного та соціального розвитку України, системи прогнозних та програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розробки, затвердження та виконання прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування по цим питанням.

Статтею 12 „Засоби державного регулювання господарської діяльності” визначені засоби державного регулювання, такі, як державне замовлення, державне завдання, ліцензування, патентування, квотування, регулювання цін та тарифів, надання пільг, дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій та інших.

В статті 13 „Державне замовлення, державне завдання”  передбачено, що державне замовлення, державне завдання є засобами державного регулювання економіки шляхом формування на договірній основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідних для державних  потреб, розміщенню державних контрактів серед суб’єктів господарювання, незалежно від їх форм власності.

Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Закону України „Про державний бюджет”, що приймається на кожний рік.

Статтею 75 „Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств” передбачено обов’язковість прийняття та виконання державних замовлень та державних завдань державними комерційними підприємствами та складання та виконання ними річних з поквартальною розбивкою фінансових планів на кожний наступний рік, що затверджуються органами в сферу управління яких вони входять. 

Статтями 272-274 Господарчого кодексу передбачено порядок державної закупівлі сільськогосподарської продукції відповідно до договорів контрактації, особливості їх виконання та відповідальність [19].

Стратегічне планування здійснюється, як на мікро- так і на макрорівні. Прикладами стратегічного планування на державному рівні є:

Закон України „Про основні заходи державної аграрної політики на період до 2015 року” від 18.10.2005 р. № 2982- ІV;

Наказ Міністерства аграрної політики України Про затвердження Програми "Зерно України 2005-2011" та організаційні заходи по проведенню збирання зернових культур, формування та функціонування зернового ринку урожаю 2004 року [44].

Інформаційна база стратегічного менеджменту 

Джерелами внутрішньої інформації є:

•дані оперативного та бухгалтерського обліку;

•фінансова звітність;

•експертні оцінки керівників та спеціалістів підприємства;

•внутрішні нормативні документи та регламенти тощо;

Джерелами зовнішньої інформації є:

•нормативні-законодавчі акти: Постанови Верховної Ради, Укази Президента, Постанови Уряду, нормативні та методичні документи міністерств і відомств, статистичні збірки тощо;

•спеціально організовані дослідження;

•періодичні видання;

•спеціальні бази даних;

•економічні прогнози та аналітичні дослідження державних науково-дослідних та комерційних організацій.

 

1.2 Створення організаційно-економічних умов формування ефективної