Аналіз впливу основних світових фінансових організацій на соціально-економічний розвиток України

виявити особливості проектів, що реалізуються міжнародними фінансовими інститутами в Україні;

надати оцінку впливу світових фінансових інститутів на соціально-економічний розвиток України;

розробити пропозиції стосовно основних напрямків співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями.

Об’єктом дослідження є діяльність МФІ в умовах економічної інтеграції та глобалізації.

Предметом дослідження є вплив взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями на її соціально-економічний стан.

У процесі дослідження було використано загальні методи наукового пізнання, зокрема: для дослідження передумов та причин виникнення міжнародних фінансових організацій – логічний та історичний методи; при оцінці досвіду діяльності МФО в різних країнах світу, а також у процесі аналізу проектів МФО в Україні – використовувалися методи кількісно-якісного аналізу, статистичні методи, методи порівняльного аналізу; визначення форм співробітництва України з МФО та їх сутності здійснювалося на основі методу наукової абстракції; при розробці рекомендацій щодо напрямків удосконалення співробітництва України з МФО використовувався метод системного аналізу.

Інформаційну базу дослідження складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, законодавчі та нормативні акти України, матеріали Державного комітету статистики, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, НБУ, меморандуми, проекти, кредитні та грантові угоди та інші інформаційні матеріали Всесвітнього банку, МВФ та ЄБРР.

 

 

 

На межі XX-XXI століть світове співтовариство переходить до нової ери – ери глобалізації розвитку. Ця ера відкриває для людства не лише нові, небачені досі можливості розвитку і якісного зростання, але й нові загрози, проблеми і глобальні конфлікти. Світовий досвід другої половини XX століття показує, що ніякі специфічні умови, особливості національного розвитку, кризові стани і внутрішні трансформації не можуть ані відмінити, ані відкласти дію об'єктивних законів глобалізації розвитку. Країни, які виявляться неспроможними зайняти місце в системі світової глобалізації, неминуче опиняться під її “колесами”. Таким є закон сучасного розвитку – закон глобалізації. Історично світ глобалізується і інтегрується в процесі всього періоду його розвитку. Світовий рівень глобалізації визначається зростаючою економічною взаємозалежністю країн і регіонів, переплетінням їхніх господарських комплексів та економічних систем.

Розвиток усіх складових міжнародних економічних відносин потребує відповідної інфраструктури. Її утворюють міжнародні організації, тобто структури, сформовані відповідно до міжнародних угод для регулювання міжнародних економічних відносин. Серед них найбільш суттєву роль відіграють такі з них, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку.

Стабільне зростання кількості міжнародних організацій, у тому числі фінансових, з середини ХІХ ст. пов’язане з розвитком інформаційних технологій, зв’язку, транспортної мережі, фінансів, міжнародної торгівлі. Період між Першою та Другою світовими війнами ознаменований появою першої у світі міжнародної організації універсального типу з широкою (неспеціалізованою) компетенцією Ліги Націй. Створена в 1919 р. з ініціативи американського президента Вільсона, Ліга Націй являла собою:

- міжнародну організацію;

- асоціацію урядів;

- метод організації міжнародного життя.

У цей період триває створення функціональних та галузевих організацій; загальна кількість міжнародних організацій збільшилася.

Сучасний етап розвитку світових інститутів починається з 1945 pоку. Йому властиві такі риси:

збільшення впливу міжнародних організацій на міжнародне життя, зокрема економічне;

посилення ролі недержавних організацій у вирішенні світових проблем (через систему консультацій) ;

поява і вже понад 50-річне успішне функціонування універсальної організації глобального типу – Організації Об’єднаних Націй.

утворення інших функціональних організацій глобального типу – Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі; Всесвітньої торговельної організації;

формування мережі, міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угруповань;

посилення позиції ООН завдяки створенню системи «спеціалізованих установ» у складі шістнадцяти міждержавних організацій;

розширення сфери діяльності міжнародних організацій;

значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій[1, с. 23].

Важливою функціональною складовою економічної структури світу є міжнародна валютно-фінансова система. В умовах стрімкого розширення ринкових відносин роль цієї суто економічної сфери світового господарського життя незмірно посилюється, збільшуються масштаби та обсяги міжнародних фінансово-кредитних операцій, зростає кількість суб'єктів валютно-фінансових відносин, з'являються нові міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації. В 2007 року річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10 разів перевищував масштаби світової торгівлі, тобто сягає приблизно 150 трлн. дол[2, с. 151]. У 1900 році обсяг світової торгівлі щодо світового валового національного продукту становив 12%, а в середині 80-х років – уже 26%, тільки за 90-ті роки 20 століття сукупні світові інвестиції збільшилися в 6 разів[2, с. 163].

Співвідношення середньорічних темпів зростання світової торгівлі й світового виробництва в другій половині XX ст. надані у таблиці 1. 1.

 

Таблиця 1. 1 

Середньорічні темпи зростання світової торгівлі й світового виробництва, % 

РокиСвітовий експортСвітове виробництво

1950-19568, 25, 2

1957-19667, 74, 5

1967-19766, 84, 5

1977-19863, 82, 5

1987-19945, 32, 8

1997-20042, 42, 3

20055, 83, 0

20068, 62,5

20078, 93, 2

 

Зростання ролі і значення міжнародних фінансових відносин у розвитку світової економіки та диверсифікації світогосподарських зв'язків наприкінці XX ст. зумовлене кількома головними