+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
90
Мова:
Українська
факторами. По-перше, поглибленням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізацїї виробництва і капіталу, усіх сфер господарського життя на рубежі II і ІІІ тисячоліть. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасниками світового співтовариства гострих економічних, соціальних та екологічних проблем. По-третє, формуванням нової системи міжнародного поділу і кооперації праці внаслідок розпаду колишнього Радянського Союзу і створення нових незалежних держав та в результаті суттєвих змін, що відбуваються в Центральній і Південно-Східній Європі та в Китаї. По-четверте, домінуванням у системі світового господарства ринкових структур, інституцій та інструментів, розширенням ринкового поля світової економіки внаслідок виникнення нових підсистем (emergind market). По-п'яте, карколомним зростанням фінансового сектора світової економіки та інших сегментів сфери послуг.
Міжнародні фінансові організації є важливою складовою сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Виникли вони після Другої світової війни (за винятком Банку міжнародних розрахунків, який засновано 1930 р.), їх функціонування та розвиток є одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення світо господарських зв'язків у цілому.
Загалом система міжнародних організацій пройшла 4 основні етапи становлення й розвитку.
Перший етап-це становлення системи міжнародних організацій (середина ХІХ ст. – середина 40-х років ХХ ст.). В цей період, на тлі валютно-кредитних криз, у 1930 р. в м. Базель (Швейцарія), була створена найстаріша наднаціональна фінансова організація – Банк міжнародних розрахунків, метою якого спочатку було координувати політику національних банків і фінансових інституцій різних країн, сприяючи їх співробітництву, полегшенню умов міжнародних фінансових операцій, регулювати міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини. Вже пізніше, з 80-х років ХХ ст. почав здійсняти новий вид діяльності: надавати проміжний кредит країнам, які очікують кредит від МВФ і знаходяться в складному фінансовому становищі, з метою підтримання економіки цих країн до одержання кредитів МВФ.
Формування системи Об’єднаних Націй (середина 40-х – кінець 50-х років ХХ ст..). Другий етап був недовгим, але насиченим важливими подіями. Розпочався він з відкриття Бреттон-Вудської валютно-фінансової конференції в 1944 р., головнішим рішенням якої було заснування міжнародних валютних організацій – Міжнародного валютного фонду й Міжнародного банку реконструкції й розвитку, які розпочали діяльність з 1945 р. Вони входять в систему ООН як спеціалізовані заклади.
Активізація процесу утворення й поширення міжнародних регіональних організацій (кінець 50-х – кінець 80-х років ХХ ст.). На цьому етапі були засновані в 1958 р. Європейський інвестиційний банк і Європейський фонд розвитку. Головною метою останнього було надання допомоги країнам, що розвиваються, асоційованим з ЄС.
Також в цілому утворилась система регіональних банків розвитку, коли були засновані банки: Міжамериканський банк розвитку (1959 p.) ; Центральноамериканський банк економічної інтеграції (1960 р.) ; Африканський банк розвитку (1964) ; Азіатський банк розвитку (1966 p.) ; Карибський банк розвитку (1970 p.) ; Західноафриканський банк розвитку (1973 p) ; Арабський банк економічного розвитку в Африці (1973 p.) ; Банк розвитку держав Центральної Африки (1975 p.) ; Східноафриканський банк розвитку (1976 p.). Крім того, було утворено різні регіональні фонди і програми допомоги країнам, що розвиваються (Арабський фонд економічного і соціального розвитку, Африканський фонд розвитку, Арабський Валютний фонд та ін.). Ці фонди звичайно засновувались регіональними організаціями або регіональними банками розвитку.
На третій етап припадає активізація процесу розвитку інституціональної структури міжнародного валютно-кредитного ринку. Складається група Світового банку на чолі з МБРР: в 1956 р. утворюється МФК, в 1960 р. – МАР, в 1966 р. – МЦУІС, в 1988 р. – БАГІ. Триває удосконалення і розгалуження системи ООН. Під її патронатом утворюються організації загальної компетенції, наприклад, Фонд розвитку інвестицій – в 1966 р., також організації, що обіймають якусь вузьку сферу, наприклад, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку – в 1977 р. [2, с. 201].
Головна мета ФРІ – сприяння країнам, що розвиваються, в надходженні інвестицій, наданні допомоги і позик. Фонд обслуговує, в першу чергу, найменш розвинені країни. Ресурси ФРІ формуються за рахунок добровільних внесків.
Головна мета МФСР – сприяння розвитку сільського господарства в країнах, що розвиваються, для подолання голоду й злиденності.
Відбувається процес глобалізації в розвитку системи міжнародних організацій, який проявляється також у тому, що вже багато країн беруть участь у декількох організаціях водночас, тобто відбувається безперервне співробітництво всіх країн світу в єдиній системі міжнародних організацій.
Відновлення єдиної системи міжнародних економічних відносин (з 90-х років ХХ ст.). Для підтримки переходу країн Центральної та Східної Європи до ринкової економіки в 1990 р. було утворено Європейський Банк реконструкції і розвитку, який надалі виділяв значні кошти на здійснення реформ в колишніх соціалістичних країнах. До речі, Україна посідає друге місце серед країн позичальників за обсягами одержаних кредитів від ЄБРР. Останній, зокрема, є каталізатором розвитку ринкової економіки в Україні. Він є найбільшим інвестором в Україну – близько 10% від загального рівня надходження прямих іноземних інвестицій [3].
У 1992 р. було засновано Чорноморський банк торгівлі і розвитку у 1994 р. (кредитування Банк розпочав у 1999 р), до складу якого як учасниця Україна також входить і отримує допомогу Банку.
Міжнародні фінансові інституції постали внаслідок дії цілої низки загальних та спеціальних чинників. До чинників виникнення МФІ слід віднести:
- поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;
- вихід відтворювального процесу за національні кордони;