Аналіз збутової діяльності ВАТ "Запорізький завод феросплавів" у системі маркетингу

 

Вступ

Розділ 1. Концепція маркетингу у сучасних умовах господарювання

1.1 Системне управління підприємством: принципи та типології системних концепцій менеджменту

1.2 Управління збутом, як складовою системи маркетингу

Розділ 2. Аналіз збутової діяльності ВАТ «Запорізький завод феросплавів» у системі маркетингу

2.1 Організаційно-правові та економічні засади функціонування підприємства ВАТ «ЗЗФ»

2.2 Організація управління збутовою та маркетинговою діяльністю ВАТ «ЗЗФ»

2.3 Планування збутової діяльності як фактор забезпечення платоспроможності ВАТ «ЗЗФ»

Розділ 3. Удосконалення управління збутом у системі маркетингу ВАТ «ЗЗФ»

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

 

У сьогоднішньому складному світі ми усі повинні розбиратися в маркетингу. Продаючи машину, підшукуючи роботу, збираючи засоби на благодійні цілі чи пропагуючи ідею, ми займаємося маркетингом. Нам потрібно знати, що являє собою ринок, хто на ньому діє, як він функціонує, які його запити.

Нам потрібно розбиратися в маркетингу й у нашій ролі споживачів, і в нашій ролі громадян. Хтось постійно намагається нам щось продати, і ми повинні вміти розпізнавати застосовувані методи збуту. Знання маркетингу дозволяє нам поводитися більш розумно як споживачам.

Маркетинг – одна з основних дисциплін діячів ринку, таких як, комівояжери, роздрібні торговці, працівники реклами, дослідники маркетингу, завідувачі виробництвом нових і марочних товарів і т. п. Їм потрібно знати, як описати і розбити його на сегменти; як оцінити нестатки, запити і переваги споживачів у рамках цільового ринку; як сконструювати і випробувати товар з потрібними для цього ринку споживчими властивостями; як за допомогою ціни донести до споживача ідею цінності товару; як вибрати вмілих посередників, щоб товар виявився широкодоступним і добре представленим; як рекламувати і просувати товар, щоб споживачі знали його і хотіли придбати. Професійний діяч ринку повинний без сумніву, мати великий набір знань.

Один з ведучих теоретиків із проблем керування, Пітер Друккер, говорить про це так: «Ціль маркетингу – зробити зусилля по збуту непотрібними. Його ціль – так добре пізнати і зрозуміти клієнта, що товар чи послуга будуть точно підходити останньому і продавати себе самі».

Це зовсім не означає, що зусилля по збуті і його стимулюванні утрачають своє значення. Мова скоріше йде про те, що вони стають частиною більш масштабного «Комплексу маркетингу», тобто набору маркетингових засобів, які необхідно гармонійно грузнути один з одним, щоб домогтися максимального впливу на ринок.

У масовій свідомості маркетинг помилково ототожнюють зі збутом і стимулюванням, але це тільки одна, найчастіше не сама істотна з нього функцій. Якщо діяч ринку добре попрацював над іншими його розділами, що дають відповіді на питання: що продавати, кому, де, як, коли, то зусилля стають непотрібними. Ціль маркетингу – так добре пізнати споживача, що товар буде точно підходити останньому і продавати себе сам.

Одне з призначень маркетингу – зменшити вплив фактора невизначеності до рівня, при якому підприємство здатне контролювати стан зовнішнього середовища і власну реакцію на зміни, що відбуваються в ній, а також приймати адекватні рішення, що забезпечують своєчасне задоволення споживчого попиту й одержання прибутку. Успіх тут багато в чому визначається обсягом, надійністю, точністю і своєчасністю комерційної інформації, а також здатністю керівництва до аналізу й інтерпретації отриманих даних.

 

 

Особливості системи управління промисловими підприємствами на сучасному етапі тісно пов'язані зі зміною стратегічних орієнтирів у їхній діяльності. Основними економічними цілями підприємства в ринкових умовах є підвищення ефективності виробництва, максимізація прибутку, завоювання нових ринків і задоволення потреб колективу. Разом з тим зростає вплив фактору господарського ризику, з'являються переваги вільного ціноутворення, можливості самостійного вибору постачальників і споживачів. Одночасно із цим держави знімається всяка відповідальність за забезпечення підприємства сировиною й матеріалами, за збут його продукції, за рівень його заробітної плати.

Проведена в країні економічна реформа припускає корінну зміну сформованих методів стратегічного розвитку самих підприємств і державного регулювання економіки. Ціль економічної реформи укладається в створенні нових відносин між підприємствами, а також усередині окремих підприємств. Сферою державного регулювання усе більше стають макроекономічні перетворення, а загальною тенденцією є децентралізація управління й зсув основних важелів регулювання на мікрорівень із переходом до все більшої економічної самостійності підприємств, насамперед на базі розвитку на них відносин власності. Кожне підприємство змушене в основному самостійно вибирати шлях виходу із кризи й входження в ринок. Умовою стабільного ефективного функціонування стає така форма поводження підприємства, при якій максимально проявляється приватна ініціатива й турбота кожного про самого себе.

Основна проблема реформування економіки, як, в іншому, і в інших колишніх соціалістичних країнах, полягає в тому, що розроблювачі програми реформ не до кінця передбачили формування нового типу підприємств, що характерний для перехідного періоду. Такі підприємства не є ні соціалістичними, ні ринковими. Вони скоріше орієнтовані на виживання й намагаються забезпечити продовження своєї діяльності у вкрай нестабільних умовах.

Поводження підприємств, орієнтованих на виживання, істотно відрізняється від діяльності ринкових фірм, однак мало хто намагається його зрозуміти. У результаті реформи йдуть при відсутності належного