Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
54
Мова:
Українська
1, у реципієнтів групи 2 – (39, 8±3, 7) мл/хв і (248, 0±25, 0) мкмоль/л.
7. У реципієнтів з негайною функцією ниркового трансплантата посилення процесів ПОЛ спостерігається тільки в першу добу. У хворих з ГНН трансплантата підвищується концентрація первинних і вторинних продуктів ПОЛ протягом семи діб. АОС у хворих з негайною функцією ниркових трансплантатів характеризується більш високою активністю, ніж у хворих з ГНН.
8. Фармакологічний протиішемічний захист ниркових трансплантатів на етапі реперфузії більш ефективний при керованій гідратації кристалоїдами до досягнення в реципієнтів цільового ЦВТ, рівного 10-12 мм рт. ст. У післяопераційному періоді ЦВТ коливається в межах від (5, 1±0, 3) мм рт. ст. до (6, 4±0, 2) мм рт. ст.
9. У безпечінковому періоді анестезії доставка (251, 0±12, 0) мл? хв-1? м-2 і споживання кисню (51, 0±4, 2) мл? хв-1? м-2 істотно знижуються, розвивається декомпенсований метаболічний ацидоз (рН 7, 25±0, 02, АВЕ -6, 55±0, 39 ммоль/л, НСО3- 19, 9±0, 6 ммоль/л) і подовжується час згортування крові (26, 0±3, 2) хвилин. Знижуються показники протромбінового індексу (47, 0±1, 6) %, загального білка (56, 7±2, 6) г/л і фібриногену (1, 8±0, 3) г/л плазми крові. У післябезпечінковому періоді анестезії спостерігається стабілізація гемодинаміки і кисневого режиму, зменшується витрата симпатоміметиків. Розвивається гіпернатріємія (147, 0±4, 7) ммоль/л.
10. Тактика застосування вазоактивних препаратів, системи швидкої інфузії, селсейвера, обмеження об'єму інфузійно-трансфузійної терапії на безпечінковому і на початку реперфузійної фази післябезпечінкового періодів анестезії запобігає різкому порушенню гемодинаміки при обмеженому венозному поверненні. Наприкінці безпечінкового етапу ОТП СрАТ складає (64, 1±3, 2) мм рт. ст., СТЛА – (20, 6±0, 7) мм рт. ст. і ТЗЛК – (10, 2±0, 9) мм рт. ст. Тотальна внутрішньовенна анестезія в сполученні з фармакологічним протиішемічним захистом і керуванням гемодинамікою під контролем інвазійного моніторингу дозволяє домогтися негайної функції печінкового трансплантата у 87, 5% реципієнтів та уникнути інтраопераційну летальність.
11. Комплексна програма анестезії та протиішемічного захисту трансплантатів у хворих в термінальній стадії захворювань нирок дозволяє збільшити кількість ниркових трансплантатів із негайною функцією на 29, 9%, зменшити число вилучання трансплантатів у три рази та летальність з 16, 1% до 1, 7%.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Алгоритм анестезіологічного забезпечення при трансплантації донорської нирки. При надходженні хворого в операційну моніторувати САТ, ДАТ, СрАТ, ЧСС, насичення гемоглобіну киснем кожні 5 хвилин. ЕКГ моніторувати безупинно.
Катетеризувати центральну вену, підключити системи для внутрішньовенної інфузії і виміру ЦВТ. Ввести блокатор Н2-гістамінових рецепторів (фамотидин) і антибіотик. Премедикація атропіном 0, 01 мг/кг, димедролом 0, 2 мг/кг, сібазоном 0, 15 мг/кг. Вимірити ЦВТ. Почати інфузію 0, 9% розчином натрію хлориду до досягнення ЦВТ рівня 5-6 мм рт. ст.
Індукція: натрію тіопентал 6, 0 мг/кг. Індукцію натрієм тіопенталом починати при рівні ЦВТ не менше 5, 0-6, 0 мм рт. ст. При зниженні СрАТ менше 95 мм рт. ст. увести 2000 мг натрію оксибутирату. Лідокаїн 1. 5 мг/кг. Фентаніл 0, 2-0, 3 мг. Релаксація: ардуан 0, 06 мг/кг, потім по 0, 03 мг/кг. Дитилін 1, 0 мг/кг на інтубацію. Аналгезія: фентаніл 10, 0-5, 0-3, 0 мкг/кг/г. Для виключення свідомості натрію тіопентал вводити в дозуванні 3-4 мг/хв.
Підтримувати САТ на рівні (140-150) мм рт. ст., ДАТ – (80-90) мм рт. ст. За 30 хвилин до включення трансплантата в кровоток ввести манітол у дозі 1, 0 мг/кг, фуросемід – 1, 0 мг/кг і 1000 мг метилпреднізолону. За 10-15 хвилин перед реперфузією трансплантату ввести верапаміл у дозі 0, 15 мг/кг. Інфузією 0, 9% розчину натрію хлориду досягти рівня ЦВТ у 10-12 мм рт. ст. перед реперфузією трансплантату. Після включення трансплантату в кровоток почати інфузію допаміну в дозі 2, 0 мкг/кг/хв. Безупинно вимірювати ЦВТ, підтримуючи його рівень 10-12 мм рт. ст. Після досягнення герметичності неоуретероцистоанастомозу ввести повторно фуросемід у дозі 1, 0 мг/кг. Після контролю на гемостаз, прохідності катетера Foley, закриття операційної рани перевести реципієнта у відділення інтенсивної терапії на ШВЛ із FiО2 1, 0.
Алгоритм інтенсивної терапії після трансплантації нирки. При надходженні хворого в палату інтенсивної терапії моніторувати САТ, ДАТ, СрАТ, ЧСС і насичення гемоглобіну киснем кожні 15 хвилин протягом 6 годин. ЕКГ моніторувати безупинно. Після стабілізації гемодинаміки – щогодини протягом 24 годин, потім кожні 3 години. Параметри САТ - (130-140) мм рт. ст., ДАТ - (70-90) мм рт. ст., СрАТ - (90-106) мм рт. ст., ЧСС - (60-80) уд/хв, SaО2 - (95-98) %.
Годинний контроль ЦВТ протягом першої доби. Параметри ЦВТ - (5-7) мм рт. ст. Інфузійна терапія. При діурезі більше 300 мл/г відшкодовувати 4/5 об'єму сечі за попередню годину 0, 45% розчином NaCl, при діурезі менше 300 мл/г компенсувати об'єм виділеної сечі за попередню годину. Для поліпшення ниркового кровотоку інфузувати допамін (1, 0-2, 0 мкг/кг/хв). При зниженні діурезу менше 100 мл/г ввести фуросемід у дозі 1. 0 мг/кг. Респіраторна терапія. Зволожений кисень через носові катетери. Інгаляції. Фамотидин внутрішньовенно по 20 мг/6 г. Неорал 6, 0 мг/кг на добу в два прийоми. Контроль концентрації циклоспорину у крові. Метилпреднізолон: внутрішньовенну дозу погодити з хірургом. На 5-6 добу перехід на