Арабські біографічні словники як джерела з історії ісламу та арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі у VII–XIII ст.

Східний Кавказ XI–XIII ст. представлено в біографічних зводах матеріалом, що є значніший в сумарному відношенні та різноплановий за характером відображення духовної та культурної ситуації в регіоні. Біографічні відомості щодо Аррану відображають діяльність вихідців з двох великих на той час міських центрів, а саме Гянджі і Байлакана.. На відміну від попереднього періоду, в біографічних джерелах знайшли відображення життєпису мухаддісів, факіхів та інших освічених осіб з Ширвану, який в XI – на поч. XIII ст. зазнавав політичного та культурного піднесення. Біографічний матеріал щодо Ширвану є показовим в аспекті розвитку тут традиційної арабо-мусульманської освіченості, тому що в дослідженнях про державу Ширваншахів активність культурного життя тут пов’язувалася найчастіше з творчістю славнозвісних персомовних поетів (Кагані, Нізамі тощо). Інформація біографічних зводів характеризує Ширван XI–XIII ст. як значний центр, де існувало середовище знавців хадісів, які презентували її в Іраку, Ірані, Єгипті та інших країнах Халіфату. Відомості про Дербент X–XIII ст. свідчать не тільки про подальший розвиток тут ‘ілм ал-хадіс, фікха та інших релігійних наук, але й про значне розширення і активізацію на той час контактів дербентських ‘улама’ з ученими з Багдада, Хамадана, Дамаску, Мавераннахра, Хорасана. А нісби ал-Лакзі, ал-Хиналукі говорять про активізацію центрів освіти і на околицях міста. 

Біографічні відомості і на сьогодні – найбільш масове джерело, системне дослідження якого, на наш погляд, дозволяє розкрити ті сторони духовного і культурного життя країн Халіфату, що не знайшли свого висвітлення в історичній літературі, а також піддати історичному аналізові багато проблем, де дослідники обмежились лише теоретичним тлумаченням. 

Аналіз біографічних зводів дає можливість зробити деякі висновки про перспективи і методи подальшого вивчення джерел з історії ісламу і ­арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі. Хоча дослідження основних джерел для історії цього періоду далеко не вичерпані, виявлення нових матеріалів має йти по одній лінії – шляхом дослідження поіменних згадувань у всіх пам’ятках арабською мовою. Йдеться не лише про богословські, правознавчі та інші твори, в яких представлено існади. Уважного вивчення дослідниками заслуговують арабографічні лапідарні пам’ятки на середньовічних меморіальних комплексах як в регіоні, так і за його межами. У них можуть віднайтись відомості, які не лише доповнять інформацію, виявлену в біографічних зводах, але й відкриють нові факти історії ісламу і арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі VII–VІІІ ст.

 

 

Статті:

1. Поэт и ученый ‘Умар б. ‘Усман ал-Джанзи (К вопросу о контактах Гянджи с культурными центрами Ближнего и Среднего Востока в XII в.) // Идеология и политика. Ч. II. – М., 1986. – С. 91–97.

2. Выходцы из Барда‘а в среде ученых Багдада и других культурных центров Халифата в IX–Х вв. // Известия АН Азерб. ССР. Серия истории, философии и права. – 1990, № 1. – С. 115–121.

3. Возникновение и развитие арабской биографической литературы (IX– XV вв.) // Вісник ЛДПУ ім. Т. Шевченка. Історичні науки, педагогічні науки. 2000, № 12. – С. 63–77. 

4. Сведения об ученых-выходцах из Дербента VIII–X веков в арабских биографических сочинениях // Вісник ЛДПУ ім. Т.Шевченка. Історичні науки, педагогічні науки. – 2002, № 2(46). – С. 49–54. 

Тези доповідей:

5. Географический словарь и словарь литераторов Йакута как источник по истории культурных связей Восточного Закавказья с центрами образованности в странах Халифата в IX–XIII вв. // Бартольдовские чтения. – 1987. Тезисы докладов и сообщений. М., 1987. – С. 78–80.

6. О некоторых аспектах изучения “Та’рих Багдад” Абу Бакра ал-Хатиба ал-Багдади // Бартольдовские чтения 1990. Тезисы докладов и сообщений. – М., 1990. – С. 65–67.

7. Сведения арабоязычных биографических сочинений об Абу-л-Валиде ал-Хасане б. Мухаммаде б. ‘Али ад-Дарбанди. Биография образованного лица как источник по истории Средневекового Дербента // Источниковедение истории и культуры народов Дагестана и Северного Кавказа: принципы и методы изучения, оценки и использования. Тезисы докладов и сообщений и сообщений. Махачкала, 1989. – С. 19–21. 

8. Арабские биографические словари о му‘тазилитских деятелях в Восточном Закавказье // III Сходознавчі читання А.Кримського. Тези Міжнародної наукової конференції, присвяченої 80-річчю від народження ак. 0.Пріцака. Київ, 1999. – С. 23–24.

9. “Истории городов” как разновидность арабской биографической литературы // Восточная Европа в древности и средневековье: историческая память и формы ее воплощения. XII чтения памяти члена-кор. АН СССР В.Т.Пашуто. Москва, 18–20 апреля 2000. Материалы конференции. – М., 2000. – С. 184–190.

10. Концепция биографии образованного лица в “Табакат аш-шафи‘ийа ал-кубра” Тадж ад-дина ‘Абд ал-Вахаба б. ‘Али ас-Субки (пом. в 771/1369 г.). // V Сходознавчі Читанння А.Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. Київ, 2001. – С. 71–72.

11. Арабские ономастические словари (IX–XV вв.) // VI Сходознавчі читання А.Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. – Київ, 2003. – С. 29–32. 

12. Об арабской книжной письменности на Восточном Кавказе