Арабські біографічні словники як джерела з історії ісламу та арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі у VII–XIII ст.

13. О путешествии Абу Тахира ас-Силафи (475/1083 – 576/1180) на Кавказ // X Сходознавчі читання А.Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. Київ, 2006. – С. 73–75. 

Інші публікації:

14. Барда‘а // Ислам на территории бывшей Российской империи. Энциклопедический словарь. Вып. 4. – М., 2003. – С. 14–16.

15. Ал-Барда‘и // Ислам на территории бывшей Российской империи. Энцик­лопедический словарь. Вып. 4. – М., 2003. – С. 16.

16. Ал-Бардиджи // Ислам на территории бывшей Российской империи. Энциклопедический словарь. Вып. 4. – М., 2003. – С. 16. 

17. Ал-Байлакани // Ислам на территории бывшей Российской империи. Энциклопедический словарь. Вып. 4. – М., 2003. – С. 14. 

18. Ал-Джанзи // Ислам на территории бывшей Российской империи. Энцик­лопедический словарь. Вып. 4. – М., 2003. – С. 27.

19. Ад-Дарбанди // Ислам на территории бывшей Российской империи. Энциклопедический словарь. Вып. 4. – М., 2003. – С. 25.

 

Саідов З.А. Арабські біографічні словники як джерела з історії ісламу та арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі у VII–XIII ст. – Рукопис.

 

Дисертація на здобуття наукового степуня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. – Київ, 2007.

В дисертації комплексно досліджено відомості арабських біографічних словників про осіб, чиї життя та діяльність були пов’язані зі Східним Кавказом VII–XIII ст. До наукового обігу вводиться значний та оригінальний матеріал з історії ісламу в регіоні. На його основі вперше досягається цілісна уява про іслам в цій області Халіфату в VII–X ст. та розкриваються невідомі раніше сторінки історії арабо-мусульманської духовної й культурної традиції тут в ХІ–ХІІІ ст.

Відомості арабських біографічних словників про Східний Кавказ за об’ємом значно поступаються подібним відомостям про інші регіони Халіфата. Вони переважно відображають життя та діяльність персоналій з поза міст, де вони народилися та почали займатися хадісами чи іншими релігійними науками. Системний аналіз біографічних відомостей про людей, які походили зі Східного Кавказу VІІ–Х ст. дозволил встановити, що тут, як і в інших частинах Халіфату, в цей період склався стан мусульман – вчених мужів. Серед усіх біографічних матеріалів ІХ–Х ст., як за загальною кількістю згаданих життєписів, так й за значимістю окремих персонажів головує столиця Аррану – Барда‘а. З цієї інформації виходить, що Барда‘а перетворилася на найзначніший центр арабо-мусульманської освіти в межах усіх кавказьких володінь Халіфату. Згасання Барда‘а як центру мусульманської ученості внаслідок знищення міста русами у 332/943 р. дуже негативно вплинуло на розвиток духовної та культурної традиції на Східному Кавказі. Біографічний матеріал, що досліджується, висвітив одну з невивчених сторін духовного життя регіону ІХ–Х ст. – присутність тут прихильників му‘тазилітської богословської школи.

Ключові слова: Східний Кавказ, Халіфат, арабські біографічні словники, Арран, Ширван, Дербент, мусульманська ученість.

 

Саидов З.А. Арабские биографические словари как источники по истории ислама и арабо-мусульманской культуры на Восточном Кавказе в VII–XIII вв. – Рукопись.

 

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. – Институт востоковедения им. А. Крымского НАН Украины. – Киев, 2007. 

В диссертации комплексно исследованы сведения арабских биографических словарей о лицах, чьи жизнь и деятельность были связаны с Восточным Кавказом VII–XIII вв. В научный обиход вводится обширный и оригинальный материал по истории ислама в регионе. На основе этого материала впервые достигается цельное представление об исламе в данном регионе Халифата в VII–X вв. и раскрываются неизвестные ранее страницы истории арабо-мусульманской духовной и культурной традиции здесь в XI–XIII вв. 

Сведения арабских биографических словарей о Восточном Кавказе по объему значительно уступают подобным известиям о других регионах Халифата. В силу общей направленности, они преимущественно отражают жизнь и деятельность персоналий из региона вне городов, где они родились и начали заниматься хадисами или другими религиозными науками. Системный анализ биографических сведений о выходцах из Восточного Кавказа VII-X вв. позволил установить, что здесь, как и в других частях Халифата, в этот период сложилось сословие мусульман – ученых мужей. Среди всех биографических материалов IX–X вв., как по сумме упоминаемых жизнеописаний, так и по значимости отдельных персонажей первенствует столица Аррана – Барда‘а. Данная информация явствует, что к середине Х вв. Барда‘а превратилась в самый крупный центр арабо-мусульманской образованности в пределах всех кавказских владений Халифата. Угасание Барда‘а как центра мусульманской учености вследствие разрушения города русами в 332/943 г. крайне негативно сказались на развитии духовной и ­культурной традиции на Восточном Кавказе. Исследованный биографический материал высветил одну из неизученных сторон духовной жизни региона в IX–X вв – присутствие сторонников му‘тазилитской богословской школы. 

Восточный Кавказ XI–XIII вв. представлен в биографических сво­дах материалом более значительным в суммарном отношении и разнообразным по ха­рактеру отражения духовной и культурной ситуации в регионе. Биогра­фические сведения по Аррану отражают деятельность выходцев из двух крупных к тому времени городских центров Гянджи и Байлакана. Материалы по Ширвану показательны с точки зрения развития здесь традиционной арабо-мусуль­манской образованности, ибо в исследованиях о государстве Ширваншахов активность культурной жизни здесь связывалась чаще всего с творчест­вом знаменитых персоязычных поэтов. Информа­ция о знатоках хадисов, законоведах, суфиях, характеризует Ширван XI-XIII вв. как значительный центр традиционной мусульманской учености на Восточном Кавказе, где образованным кругам не была чужда изящная словесность на арабском языке, а также были созданы сочинения по фикху и ‘илм ал-хадіс. Сведения о Дербенте XI–XIII вв. свидетельствуют не только о дальнейшем раз­витии здесь ‘илм ал-хадіс, фикха и других религиозных наук, но и о значитель­ном расширении и активизации в этот период контактов дербентских ‘улама’ с учеными из Багдада, Хамадана, Дамаска, Мавераннахра, Хорасана. 

Биографические сведения остаются наиболее массовыми источниками, системное исследование которых, позволяет раскрыть не нашедшие своего освещения в исторической литературе стороны духовной и культурной жизни стран Халифата, а также провести конкретно-исторический анализ многих проблем, по которым исследователи ограничились рабочими гипотезами. 

Ключевые слова: Восточный Кавказ, Халифат, арабские биографические словари, Арран, Ширван, Дербент, мусульманская ученость.

 

Saidov Z.A. Arabic biographic dictionaries as sources on the history of Islam and Arabic-Islamic culture in Eastern Caucuses in 7th – 13th cent. – Manuscript.

 

Thesis for Candidate of Historic Sciences Degree, specialization – 07.00.06 – Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines. – A. Krymsky Institute of Oriental Studies of the NAS of Ukraine. – Kyiv, 2007.

The thesis represents a comprehensive analysis of the data contained in Arabic biographic dictionaries on prominent personalities, whose life and activities were connected with Eastern Caucuses in the period of 7th – 13th centuries. The author has introduced into scholarly circulation a wealth of original material on the history of Islam in this region of the Caliphate during the period of 7th – 13th centuries. The thesis also accounts for hitherto understudied period of 11th – 12th centuries in the history of Arabic-Islamic religious and cultural traditions of Eastern Caucasus.

Generally, the Arabic biographic dictionaries of Eastern Caucuses yield significantly lesser volume of information compared to similar sources for other regions of the Caliphate. In view of their overall orientation, they largely describe life and activities of people from the region outside of their native places and cities where they began their studies of the hadith (Islamic oral traditions attributed to the Prophet Muhammad) and other religious disciplines. A systematic analysis of biographical data on persons from Eastern Caucuses 7th – 10th centuries led the author to a conclusion that in this region, much like elsewhere in other provinces of the Caliphate, this period was characterized by Muslim scholars establishing themselves as a distinct social group. The most important centers of Muslim learning in the region in 8th – 10th cent. included Barda‘a and Bab al-Abwab (Derbent), which maintained communication with similar centers in Syria, Iraq, Fars, Khorasan, Egypt and Mawarannahr. 

The period of 11th – 13th centuries is represented in the biographical sources by a larger volume and greater diversity of material in terms of its capacity to reflect the religious and cultural life of the region. 

Biographical data remain the most comprehensive source of information, whose systematic research provides an insight into aspects of religious and cultural life of the countries within the Caliphate that the traditional historic accounts failed to address. It also provides a solid basis for concrete historic analysis on a number of problems where the available research has so far been limited to working hypotheses advanced by the scholars. 

Key words: Eastern Caucuses, Caliphate, Arabic biographic dictionaries, Arran, Shirvan, Derbent, Islamic sciences.