Архівні документи української надзвичайної комісії зі встановлення збитків і злочинів, заподіяних німецькими загарбниками: організація зберігання, джерельна критика, інформаційний потенціал

 

У статті аналізується комплекс архівних документів, який сформувався внаслідок діяльності т. зв. Української надзвичайної комісії зі встановлення збитків і злочинів, заподіяних німецькими загарбниками. Прослідковано основні етапи його формування, особливості концентрації в архівних установах країни, а також джерельні можливості.

Ключові слова: архівні установи, Українська надзвичайна комісія, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, окупація.

Німецький окупаційний режим призвів до надзвичайно важких людських та економічних втрат. Згідно з розробленим у Німеччині планом «Ост», європейська територія СРСР повинна була бути позбавлена більшості місцевого населення та заселена німецькими колоністами. Її планувалося використовувати як сировинний придаток Третього рейху Протягом усієї окупації німці послідовно впроваджували цю політику.

Від початку визволення України, радянська влада організувала облік людських і матеріальних втрат, які були заподіянні окупаційним режимом. Ця робота була покладена на Українську республіканську надзвичайну комісію зі встановлення збитків і злочинів, заподіяних німецько-фашистськими загарбниками (далі – УРНК), створену 1942 р. Її документи, які зберігаються у центральних державних архівних установах України, є важливим джерелом для вивчення та підрахунку людських та економічних втрат України протягом Другої світової війни. Метою цієї публікації є аналіз особливостей концентрації та архівного зберігання документів УРНК, а також визначення їх інформаційного потенціалу для можливості подальшого встановлення масштабів збитків, які принесла німецька окупація України у 1941-1943 рр. Документи УРНК були об’єктом окремих архівних публікацій як у радянські часи [1], так і на сучасному етапі [2], проте, комплексного дослідження принципів їх концентрації, фондування та інформаційного потенціалу до сьогодні не проводилося.

УРНК була створена згідно постанови Президії РНК СРСР від 2 листопада 1942 р. [3, 2]. Постановою РНК СРСР № 299 від 16 березня 1943 р. було затверджено Положення про роботу УРНК [4, 2-4]. Загальне керівництво її роботою покладалося на першого секретаря КП (б) У М. Хрущова. До складу УРНК входив також голова Раднаркому УРСР (Л. Корнієць) і керівник республіканського НКВС (В. Сергієнко). УРНК складалася з кількох відділів: промисловості, сільського господарства, соціально-культурних закладів [5, 5]. На місцях створювалися, як представництва УРНК, обласні та районні надзвичайні комісії. До керівництва обласних комісій входили: секретар обкому (голова), представник обласного виконкому та керівник місцевого управління НКВС. Таким чином, склад обласних надзвичайних комісій (далі – НК) копіював на місцевому рівні республіканський склад.

У положенні про роботу, перед УРНК ставилися такі завдання: 1) облік злочинів окупантів проти громадян, колгоспів, підприємств та установ республіки; облік матеріальних збитків, які завдали німці радянським громадянам; 3) координація роботи всіх радянських державних органів, що проводили облік збитків (наприклад комісій окремих наркоматів) ; 4) виявлення осіб, які вчинили злочини у період окупації [4, . Для виконання цих завдань співробітники УРНК збирали й інколи публікували матеріали, складала акти окремих злочинів. Вони мали право допитувати свідків й вести попередню слідчу діяльність, результати якої використали представники НКВС УРСР, на яких покладався обов’язок безпосередньо вести слідство. Облік економічних збитків УРНК проводила також через республіканські народні комісаріати. Останні також створювали комісії для встановлення збитків у певній галузі економіки, а відповідні дані спрямовувалися до УРНК. Його обласні відділи складали акти про окремі злочини, на основі яких, узагальнювалися дані про втрати області під час окупації, а звіти надсилалися до центральних органів влади. В обласних державних архівах залишалася більшість первинних матеріальних доказів злочинів – фотографії, протоколи допитів тощо, а також первинні акти [4, 57]. Їх об’єднували у фонди обласних відділів УРНК. Причому актову документацію про економічні злочини, як правило (але не завжди), відокремлювали від актів про репресії. Акти обласних комісій в основному структурували по районах, містах і селах, в яких вони були укладені.

В архівних установах України відклався великий пласт документів державних комісій, що займалися розслідуванням злочинів окупантів проти населення, а також обліком, заподіяних ними, економічних та інших збитків. Документація комісій містить відомості про гуманітарні та економічні злочини окупаційної адміністрації, тому її за змістом можна умовно поділити на дві групи: облікова документація гуманітарних злочинів та економічних збитків.

На сьогодні документи УРНК зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) та у державних архівах областей. В останніх знаходяться документи обласних відділів УРНК. Документи УРНК містяться у фонді N° 3538 ЦДАВО України (89 справ фонду об’єднані в одному описі). Більшість справ фонду становлять загальні дані про злочини німецьких військових у різних областях України. Ці дані носять вторинний характер, оскільки були складені на основі чисельних актів на окремі злочини, які надійшли з обласних НК. Хронологічно ці підсумкові акти належать до періоду січня-лютого 1944 р., коли обласні комісії закінчили роботу зі встановлення масштабів німецьких злодіянь. Документи УРНК містять досить одноманітну джерельну інформацію, зокрема списки злочинців, з вказівкою їх особових даних та характеру злочинів [6, 437], підсумкові відомості щодо людських втрат областей [7, 13]. У ЦДАВО України схожа підсумкова актова документація наведена в основному у вигляді копій (або витягів), оригінальні акти зберігаються у державних архівах областей.

Крім актової документації, серед справ фонду №