Авторські права журналіста

 

Зайцева-Калаур І. В.

 

У статті досліджено зміст суб’єктивних авторських прав журналістів. Проаналізовано положення національного інформаційного законодавства, що регулює діяльність журналістів, щодо дотримання їх авторських прав. Доведено необхідність внесення змін до окремих положень інформаційного законодавства в цьому аспекті. Розмежовано поняття «журналіст» та «автор». Обґрунтовано, що найоптимальнішим варіантом регулювання відносин організацій ЗМІ зі штатними творчими працівниками є укладення договору, що взяв би за основу трудовий договір з окремими обов’язковими умовами цивільно-правового договору. Ключові слова: автор, авторське право, журналіст, творчий працівник, особисті немайнові права, майнові права.

АВТОРСКИЕ ПРАВА ЖУРНАЛИСТА

Зайцева-Калаур И. В.

Тернопольский национальный экономический университет, 

В статье исследовано содержание субъективных авторских прав журналистов. Проанализированы положения национального информационного законодательства, регулирующего деятельность журналистов, относительно соблюдения их авторских прав. Доказана необходимость внесения изменений в отдельные положения информационного законодательства в данном аспекте. Разграничены понятия «журналист» и «автор». Обосновано, что самым оптимальным вариантом регулирования отношений организаций СМИ со штатными творческими работниками является заключение договора, который взял бы за основу трудовой договор с отдельными обязательными условиями гражданско-правового договора.

Ключевые слова: автор, авторское право, журналист, творческий работник, личные неимущественные права, имущественные права.

JOURNALISTS’ AUTHORS’ RIGHTS

Zaitseva-Kalaur I. V.

Ternopil national economic university,

The scientific article explores the subjective content of journalists’ authors’ rights. The author analyzed the provisions of the national information legislation regulating the activities of journalists on their compliance with copyright. The author also proves the necessity of amending the Law of Ukraine “On Printed Mass Media (Press) in Ukraine” and the Law of Ukraine “On Information”, which provides for the right of media journalist to refuse authorship (signature) on material if its contents after editorial revision is contrary to his belief, with the following statement: “a journalist has the right to withdraw his signature to the work, the content and form of which, according to journalist, has been distorted in the process of editorial preparation and prohibit dissemination of this work”.

The concepts “journalist” and “author” have been differentiated. It is determined that the author may be any person who as a result of his creative work is able to interest the editorial board and the reader. This person, in accordance with the rules of intellectual property legislation, is the author – the carrier of property and moral rights to the created object. However, not always such an author has the legal status of the journalist. The term “journalist” shall apply to persons who have documents proving their legal status. Such persons are journalists – creative workers, throughout the period of their professional activity, regardless of whether the material is prepared by them today, or they are still in creative search. Journalists will be called authors only after creation of a certain work. Only then, the results of their work will be covered by the Law of Ukraine “On Copyright and Related Rights”.

It is proved that the best option for regulating relations of media organizations with own creative workers is a contract that would contain the basis of individual employment contract with binding terms of a civil contract. Thus, it will be a mixed type of contact. This contact will combine conditions of employment, conditions of civil law nature regarding exclusive property rights and promote the effective implementation of the regulation and protection of exclusive economic rights.

Key words: author, copyright, journalist, creative worker, moral rights, property rights.

Унаслідок стрімкого розвитку інформаційних технологій в останні десятиріччя відбулися структурні зміни в журналістиці, що позначилися на позиції журналіста. Як зазначає професор О. Л. Вартанова, «традиційна монополія на новини ними втрачена» [1]. За допомогою соціальних мереж звичайні користувачі все частіше створюють новини, розповідають та описують ті події, очевидцями яких вони стають, таким чином, не набуваючи правового статусу журналіста, виконують його прямі функції.

Досліджуючи останні міжнародні документи, де здійснено тлумачення терміна «журналіст», чітко прослідковується послідовний перехід до функціонального підходу щодо його розуміння. У документах ООН і Ради Європи визначають журналіста через його професійну діяльність, а не через формальну приналежність до тієї чи іншої редакції ЗМІ.

З набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-УП внесено зміни до ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Виклавши цю правову норму в новій редакції, законодавець встановив, що тепер статус журналіста можна підтверджувати документом, виданим професійним об’єднанням журналістів. Так, у п. 3. ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено: «На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує повноваження, надані їй редакцією друкованого засобу масової інформації, або її професійну належність, поширюються права й обов’язки журналіста». Таким чином, законодавець, запровадивши таку норму, розширив коло осіб, які можуть набувати статусу журналіста [2].

Розширене тлумачення