Авторські права журналіста

До журналістів за умовами й нормами прирівнюються кіно – та телеоператори, режисери й інші працівники засобів масової інформації, якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп (ст. 15 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»).

Авторських прав, спеціальних для журналістів, не існує, оскільки законодавчо визначено однакові права для всіх осіб, які своєю творчою працею створюють об’єкти авторського права.

Згідно із Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) та Законом України «Про авторське право і суміжні права» автору належать особисті немайнові права:

• вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
• забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
• вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
• вимагати збереження цілісності твору та протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора (право на недоторканність твору) [6; 8].

Ці права є невіддільними (невідчужуваними) від автора твору й такими, що не передаються, не заповідаються, не даруються. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами (ст. 439 ЦК України).

Особи, які використовують твори, зобов’язані зазначати ім’я автора під час використання твору, навіть у випадках вільного використання твору.

Автори наділяються правом бути анонімом (забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом)  (ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду; задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства [7, с. 9].

Таємниця авторства охороняється на рівні прав журналіста та права автора твору. Журналіст має право не зазначати своє авторство на інформацію за аналогією з правом автора на анонімне представлення твору та його право на псевдонім. Підстави, умови та порядок розголошення відомостей про автора можуть бути такими ж, як і у випадках із правами журналіста – автора твору.

Обмеження права на таємницю авторства може здійснюватися лише за рішенням суду. Редакція зобов’язана розкрити авторство матеріалу, якщо таке зобов’язання на неї покладено рішенням суду, у зв’язку з необхідністю відвернути загрозу заподіяння шкоди національній безпеці, громадському порядку; здоров’ю й моральності людини; правам і свободам інших осіб або ж задля запобігання злочинів.

Автор (журналіст) має право вибирати псевдонім, зазначати чи вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені на творі та його примірниках під час будь -якого публічного використання твору.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора й має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє свого імені й не заявить про своє авторство [7, с. 10].

Творчий працівник телерадіоорганізації має право користуватися псевдонімом, застерігати від розголошення таємниці псевдоніму. У ст. 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зазначено: «Обов’язком телерадіоорганізації є зберігання в таємниці на підставі документального підтвердження відомостей про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені» [9].

Право на недоторканність твору означає, що ніхто не має права переробляти твір без дозволу автора, якщо така переробка може призвести до перекручення, спотворення або іншої зміни твору, чи на будь-яке інше посягання на твір, що може зашкодити честі й репутації автора, а також супроводження твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

Суперечливими в цьому випадку є положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» й Закону України «Про інформацію», що передбачають право журналіста засобу масової інформації відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням [2; 10]. З позиції дотримання авторського права ніхто не може бути позбавлений особистих немайнових прав. Особисті немайнові права є невіддільними від творця. Право авторства є непорушним. Крім того, автор має право заборонити використання переробленого твору. Такі положення авторського законодавства враховані авторами вже згадуваного законопроекту «Про захист професійної діяльності журналістів», де передбачено право журналіста відкликати свій підпис під твором, зміст і форму якого, на думку журналіста, було спотворено в процесі редакційної підготовки, або забороняти чи обмежувати розповсюдження зазначених творів. Однак якщо слідувати висновку А. А. Тимофєєва про те, що всі журналістські твори в друкованих ЗМІ необхідно вважати результатом творчої праці й об’єктами авторського права до тих пір, поки не доведено протилежне [11], який ми цілком підтримуємо, то слово «або» в законопроекті необхідно замінити словом «та». Також треба внести відповідні зміни до п. 10 ст. 26