Авторські права журналіста

Зміни у твір можуть вноситись лише за наявності згоди автора, без якої ніхто не має права вносити будь-які зміни у твір. У випадку, коли автор передав одне зі своїх майнових прав інтелектуальної власності на твір, наприклад право на переробку, іншій особі, за автором залишається особисте немайнове право контролювати процес переробки з метою запобігання спотворенню й перекрученню змісту його твору. О С. Штефан зазначає: «Передача майнового права інтелектуальної власності на переробку твору не означає надання повної свободи переробнику цього твору, оскільки право на недоторканість твору дозволяє автору вимагати, щоб під час переробки твору не відбулося перекручення або спотворення змісту або основних думок автора. При цьому автор сам вирішує, чи шкодить його честі й репутації зроблена іншими особами переробка його твору, чи ні» [12, с. 6].

Особисті немайнові права автора тісно пов’язані з майновими правами. Так, Р. Б. Шишка висловлює думку, що особисті немайнові права в поєднанні з діловою професійною репутацією й майновими правами творця сприяють комерційному успіху, дають новий комерційний результат [13, с. 7].

Майнові права є економічно важливою ланкою відносин між авторами-журналістами й організацією ЗМІ, оскільки використання твору останніми дає можливість авторові отримати прибуток.

Законодавець передбачає такі майнові права автора: право на використання твору та право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення твору; публічне виконання й публічне сповіщення; публічну демонстрацію й публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування й інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження через перший продаж, відчуження іншим способом або здаванням у майновий найм чи прокат; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів із будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором; здавання в майновий найм; імпорт примірників творів [6; 8]. Цей перелік не є вичерпним, надаючи авторові значно ширші можливості.

Співпраця журналістів ЗМІ й роботодавця зазвичай засновується на договорі, згідно з яким журналіст передає організації ЗМІ права на використання його творів, а натомість отримує винагороду за таке використання. Той обсяг майнових прав, який журналіст передає організації ЗМІ, залежить від виду укладеного договору й передбачуваних умов договору.

У відносинах організації ЗМІ зі штатними авторами передбачено укладення трудового, цивільно – правового та змішаного договору. Результатами творчої діяльності штатних авторів є твори, що підлягають охороні як об’єкти авторського права та створені автором під час виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання або трудового договору (контракту) між ним і працедавцем. Такі твори іменуються службовими творами.

У ЦК України й Законі України «Про авторське право і суміжні права» питання розподілу майнових авторських прав на службові твори вирішується по-різному.

У п. 2. ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено: «Виключне майнове право на службовий твір належить виключно роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем».

У ЦК України питання належності виключних майнових прав (п. 2 ст. 429) законодавцем вирішується таким чином: «Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором».

Під час застосування цієї норми законодавства необхідно брати до уваги таке. По -перше, ЦК України прийнятий пізніше Закону України «Про авторське право і суміжні права», а отже, у кодифікованому акті більше враховані вимоги сучасності. Ще більшу пріоритетність посідають права автора як первинного суб’єкта авторського права. По-друге, ЦК України за ієрархічною структурою дії нормативно-правових актів посідає вищу ланку, ніж Закон України «Про авторське право і суміжні права». Тому коли в договорі не передбачено належність майнових прав на службовий твір, під час вирішення застосування тієї чи іншої норми законодавства використовуватимуться положення ЦК України.

Таким чином, факт існування трудових відносин і створення об’єкта, що охороняється в межах авторського права в процесі виконання трудових обов’язків або за завданням роботодавця, не є достатньою умовою виникнення виняткових авторських прав у роботодавця. Для виникнення виключних майнових прав на створені твори лише в роботодавця в тексті договору необхідно вказувати, що виключні авторські права на всі створювані співробітником твори на весь період дії договору належать роботодавцю. У разі передання (відчуження) працівником роботодавцю всіх майнових прав на твір, створений ним у порядку виконання трудового договору, працівник втрачає ці права, залишаючись носієм особистих немайнових прав. У іншому випадку майнові права на такі об’єкти авторського права будуть належати спільно організації ЗМІ та штатним авторам.

З метою попередження можливих у майбутньому суперечок між співробітником і організацією ЗМІ – роботодавцем під час складання трудових договорів, необхідно чітко описати схему розподілу прав на результати інтелектуальної діяльності. Зокрема, договором необхідно передбачити порядок розподілу майнових авторських прав на створені журналістами твори, належність авторських прав на неоплачений роботодавцем службовий твір за дострокового розірвання трудового договору тощо [14, с. 18-22; 15, с. 49-55].

Тому, на нашу думку, найоптимальнішим варіантом регулювання відносин організацій ЗМІ зі штатними творчими працівниками є укладення договору, що містив би за основу трудовий договір з окремими обов’язковими умовами цивільно-правового договору. Таким чином, це буде змішаний тип договору. Така договірна конструкція поєднуватиме умови здійснення трудової діяльності, умови цивільно-правового характеру про виключні майнові права та сприятиме ефективній регламентації здійснення та захисту виключних майнових прав.

Як видно з вищевикладеного, у чинних законах, що регулюють діяльність журналістів, знайшли відображення положення, що стосуються охорони авторських прав таких творчих працівників. Однак із позиції дотримання авторського права є необхідність у коригуванні деяких наведених у цих законах положень.

 

 

1. Вартанова Е. Л. Колонка редактора [Електронний ресурс] / Е. Л. Вартанова // МедиаТренды. – 2013. – № 1 (38). – Режим доступу: http: //www. joum. msu. m/files/specialprojects/MediaTrends/MediaTrends_38. pdf
2. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
3. Про захист професійної діяльності журналістів: Проект Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. kmu. gov. ua/document/... /Zakov_Journ_zahist. doc
4. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
5. Про інформаційні агентства: Закон України № 74/95 від 28 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
6. Про авторське право і суміжні права: Закон України в редакції Закону від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.
7. Рекомендації щодо охорони та захисту авторського права у сфері діяльності засобів масової інформації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. comin. kmu. gov. ua/control/... /article? art..
8. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 435 -4 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.
9. Про телебачення і радіомовлення: Закон України в редакції Закону від 12. 01. 2006 р. № 3317 – (33-15) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 18. – Ст. 155.
10. Про інформацію: Закон України від 02. 10. 1992 р. в редакції Закону від 13. 01. 2011 р. № 2938 -VI (2938-17) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 313.
11. Тимофеев А. А. Интеллектуальная собственность журналиста периодической печати: автореф. дисс. на соиск. науч. степ. канд. филолог. наук: спец. 10. 01. 10 «Журналистика. Политические науки» / А. А. Тимофеев. – М., 2013. – 21 с.
12. Штефан О. Зміст права на недоторканість і цілісність твору / О. Штефан // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2008. – № 1. – С. 3-7.
13. Шишка Р. Б. Охорона прав суб’єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: атореф. дис. на здобуття наук. ступ. докт. юрид. наук: спец. 12. 00. 03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р. Б. Шишка; Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2004. – 37 с.
14. Огородов Д. В. Служебные объекты интеллектуальной собственности и смешанные договоры, заключаемые с работниками (соотношение гражданского и трудового права) / Д. В. Огородов // Коллегия. – 2006. – №11. – С. 18-22.
15. Огородов Д. В. Смешанный договор и вопросы теории правового регулирования / Д. В. Огородов, М. Ю. Челышев // Законодательство и экономика. – 2007. – № 3. – С. 49-55.