Авторський неологізм в українській поезії ХХ ст.

Предмет:

Мовознавство

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

526

Мова:

Українська

Оцінка:

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГАЛИНА ВОКАЛЬЧУК

АВТОРСЬКИЙ НЕОЛОГІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

ХХ СТОЛІТТЯ

(ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ)

Монографія

За редакцією А.П. Грищенка

РІВНЕ – 2004

ББК 81.411.1-3

УДК 811.161.2’373.43’374:821.161.2-1“19”

В 66

Надруковано за ухвалою вченої ради Рівненського державного гуманітарного унівеситету (протокол N 11 від 27.06.2003 р.)

Наукові рецензенти:

М.Я. Плющ – доктор філологічних наук, професор Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова;

Л.І. Шевченко – доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри історії української мови Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Вокальчук Г.М.

В 66 Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексико-графічний аспект) / За ред. А.П. Грищенка. – Рівне: РДГУ, 2004. – 526 с.

ІSВN 966-7643-38-7

У монографії розкриваються основні проблеми теорії оказіональності, аналізуються головні етапи в історії дослідження неологічної лексики у вітчизняному мовознавстві. Актуальні теоретичні аспекти лексико-графічного опису індивідуально-авторських новотворів знайшли своє практичне втілення у “Короткому словнику авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття”, де описано понад 6000 одиниць.

Для науковців-філологів, аспірантів та студентів філологічних факультетів, учителів-словесників.

ІSВN 966-7643-38-7 ББК 81.411.1-3

ЗМІСТ

Передмова

Вступ

1. Авторський неологізм і українська лексикографія

1.1. Лексичний новотвір як об’єкт лінгвістичних студій

1.2. До питання про історію дослідження неологічної лексики в українському мовознавстві

1.3. Авторський неологізм і українські словники

2. Матеріали “Короткого словника авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття”

2.1. Теоретичні засади створення словника

2.2. Склад і структура словника

2.2.1. Склад словника

2.2.2. Джерела словника

2.2.3. Структура словникової статті

2.2.3.1. Реєстрове слово

2.2.3.2. Складні випадки лексикографічного опису новотворів

2.2.3.3. Довідки щодо тлумачення семантики новотворів

2.2.3.4. Ілюстративний матеріал

2.2.3.5. До питання про встановлення авторства новотвору

2.2.3.6. Умовні позначення джерел ілюстрацій

2.2.3.7. Хронологічна довідка

2.3. Умовні скорочення і позначки, вживані у словнику

2.4. Іменний покажчик

3. Список використаної літератури

3.1. Наукова література

3.2. Лексикографічні джерела та їхні умовні скорочення

4. Короткий словник авторських неологізмів

в українській поезії ХХ століття

5. Умовні позначення використаних джерел

6. Іменний покажчик

Моїм дорогим батькам –

Лідії Сергіївні та Миколі Васильовичу –

з любов’ю і вдячністю

ПЕРЕДМОВА

Поетичне мовлення, як відомо, є невичерпним джерелом появи різноманітних мовних інновацій, зокрема, індивідуально-авторських лексичних новотворів, без яких важко уявити сучасну поезію. Основною причиною активного творення поетами оказіональних слів є їхня поліфункціональність. Дбайливо створена майстром художнього слова, авторська номінація здатна вмістити в собі згусток мисленнєвої енергії творця, якнайточніше відбити не лише його власне світобачення, а й образно відтворити (в ідеалі) національне світовідчуття, заповнити (бодай фрагментарно, у конкретній мовленнєвій ситуації) мовноестетичну лексичну нішу, адже, як сказав поет, “художнику – немає скутих норм. Він – норма сам…” [Драч 1: 71] .

Як відомо, слово – це історично закріплений у мові знак певного фрагмента дійсності. За оказіональними словами, що перебувають на периферії словникового складу будь-якої мови, у класифікації позамовного світу дійсності не закріплений жоден із її фрагментів. Однак, незважаючи на це, оказіональні слова як похідні одиниці все ж таки здатні особливим чином відображати (точніше – виражати) уявлення про світобачення, світовідчуття і світо-сприйняття народу [Нефляшева 2001:388].

Той факт, що український поетичний словник ХХ ст. активно поповнився оригінальними лексичними новотворами, був значною мірою зумовлений впливом чинників позамовного характеру – політичними, соціо-культурними, науково-технічними змінами в житті суспільства. У семантичній структурі значної кількості авторських інновацій ці зміни так чи інакше знайшли своє відбиття, оскільки більшість таких новотворів, як правило, не втратила свого зв’язку з мотивуючими їх основами. “Мотивованість похідного слова, – зауважує О.Кубрякова, – дозволяє поєднувати новий досвід зі старим, визначати невідоме через відоме, вводити в усталену картину світу нові штрихи і деталі” [Кубрякова 1988: 155]. Індивідуально-авторські новотвори, отож, є специфічними одиницями, що, поряд з узуальними лексемами, здатні уміщувати в собі національно-культурний компонент мовної семантики, у своєрідній формі виражаючи особливості української мовної картини світу.

Оригінальні лексичні номінації не повинні безслідно зникати для лінгвістики. Багато новотворів варті того, аби їх зафіксували і знайшли відповідне місце як у лексикології, так і в лексикографії, щоб не були втрачені зв’язки індивідуального із загальним. Приміром, в авторській лексикографії, до якої звертаються насамперед для встановлення творчої своєрідності письменника, можна відшукати багатий матеріал загальномовної значущості, що лежить за межами вузькоестетичних завдань [Девкин 2000: 175].

Дослідження системної організації індивідуально-авторських лексичних новотворів (багато