Батьківська поведінка як психологічний чинник ресоціалізації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі

Аналіз практики психологічної служби пенітенціарних установ показує, що психологи здебільшого приділяють увагу соціально-психологічній адаптації засуджених до умов позбавлення волі. При цьому майже не існує цілеспрямованих програм з адаптації засуджених до сім’ї та найближчого оточення (наприклад, у сорокагодинному тренінгу темі взаємостосунків із членами сім’ї відводиться лише 4-6 годин).

У іншому випадку головним об’єктом дії психокорекції стає кримінальна поведінка, яка є наслідком психічних відхилень, глибоко прихованих травм і особистісних відхилень, що походять з дитинства.

Зазначимо, що проблемі групової психологічної роботи із засудженими присвячено невелику кількість публікацій. У них головним чином представлені загальні теоретичні й методологічні основи проведення психологічних тренінгів із засудженими, пропонуються жорстко структуровані програми, спрямовані на допомогу засудженим. Описання практичного досвіду роботи із засудженими, її специфічних особливостей, аналізу отриманих результатів не наводиться.

Таким чином, аналіз теорії та практики ресоціалізації засуджених дає можливість констатувати той факт, що сьогодні залишається невирішеною проблема корекції і відтворення сімейних стосунків у осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі, що ґрунтувалося б на глибокому аналізі особливостей цих стосунків і психологічних механізмів, від яких залежить функціональний стиль подружньої і батьківської поведінки.

У цілому, теоретико-методологічний аналіз проблеми психологічної корекції батьківської поведінки засуджених дозволив нам розробити алгоритм її вирішення, який складається з таких етапів: вивчення особливостей сімейних стосунків засуджених і психологічних показників, які визначають батьківську роль; аналіз і характеристика адекватної батьківської поведінки; виявлення її показників та особистісних психологічних детермінант; вибір і застосування надійних, валідних методів та психокорекційних процедур, які б дали можливість здійснювати психокорекцію особистості засуджених; складання плану психокорекційних заходів і оцінки отриманих результатів. 

У другому розділі “Зміст, умови й способи психологічної корекції батьківської поведінки осіб, які звільняються з місць позбавлення волі” розглянуто рольову батьківську поведінку і її психологічні детермінанти, особливості психологічного супроводу батьківства, а також охарактеризовано програмний тренінг з психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.

У сучасних наукових працях вченими розкрито функції сім’ї, оцінено роль батьків у вихованні дитини, досліджено взаємостосунки дітей і батьків, виявлено стилі і стратегії сімейного виховання тощо. Адже, слід константувати, що при дуже великому науковому інтересі до розвитку дітей у сім’ї самим батькам надається набагато менше уваги. При цьому, на фоні відносної вивченості материнства батьківству приділяється меньша увага. 

Автор виходить з того, що розвинена форма батьківства характеризується відносною стійкістю і стабільністю й реалізується в узгодженості уявлень подружжя про батьківство, комплементарності динамічних проявів батьківства. Вона включає сімейні (батьківські) цінності, установки й очікування, ставлення й почуття, позиції, відповідальність, стиль сімейного виховання, що реалізуються на когнітивному, емоційному й поведінковому рівнях.

У зв’язку з цим, розробка методичних засад психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, повинна орієнтуватись на адекватну форму її реалізації. Під адекватною батьківською поведінкою ми розуміємо відносно стійку систему дій і відносин, відтворюваних чоловіком-батьком у сім’ї, яка відповідає соціальним нормам і очікуванням решти членів сім’ї, і спрямована на реалізацію сімейних функцій.

На основі аналізу теорії і практики ресоціалізації засуджених, а також проблеми психологічного супроводу батьківства, визначено методологічні й методичні основи програмного тренінгу з психологічної корекції батьківської поведінки осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.

Оскільки тренінг спрямовано на корекцію батьківської поведінки, всі його процедури виходять з їх психологічних особливостей, особливостей їх сімейних стосунків і спираються на уявлення про модель ефективного батьківства. 

Тренінгова програма з корекції батьківської поведінки повинна, на нашу думку, реалізовуватися виходячи з таких положень:

1.Очікуваним результатом тренінгу є подолання протиріч між існуючими особливостями батьківської поведінки засуджених і ефективною моделлю батьківства.

2.Тренінгова програма спрямована в майбутнє, на створення в учасників установок на формування функціональних зрілих сімейних стосунків, що, у свою чергу, буде сприяти загальній соціальній адаптації засудженого.

3.Специфіка тренінгової програми визначається специфікою цільової групи й умовами проведення. Учасники тренінгу знаходяться в ізоляції від суспільства, в них обмежена можливість взаємодії зі своїми сім’ями (спілкування відбувається лише шляхом листування, телефонних розмов і періодичних побачень). Це обумовлює певні недоліки програми: учасники (батьки) не можуть одразу реалізувати отриманий на тренінгу досвід на рівні поведінки в реальних сімейних стосунках. Ізольованість учасників від сім’ї також не дає можливості повною мірою оцінити ефективність психокорекційного втручання до звільнення засуджених. Подолання цих недоліків повинно здійснюватися через сприяння активуванню родинних зв’язків (листування, побачення, телефонні розмови), спрямованість на розвиток батьківських почуттів, цінностей, установок, застосування психодраматичних технік, рольових ігор, моделювання ситуацій тощо.

Враховуючи цю специфіку, розроблений нами тренінг спрямовано здебільшого на когнітивний і емоційний аспект батьківських стосунків засуджених, і меншою мірою – на поведінковий, який може бути повністю реалізований лише після їх звільнення, безпосередньо в сім’ї.

4.Найбільш важливим критерієм будь-якого психологічного прояву є поняття зрілості. Стиль поведінки, який характеризує зрілу особистість, дозволяє їй доволі адекватно й успішно взаємодіяти з оточуючим світом. 

Змістовний та технологічний простір тренінгу складають три взаємопов’язані елементи: актуальний стан кожного учасника й групи в цілому, цілі тренінгу (ідеальна модель майбутнього