Батьківська поведінка як психологічний чинник ресоціалізації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі

Аналіз показав, що відмінності між отриманими результатами при першому й підсумковому тестуванні за показником самооцінки є незначними (Uемп = Uкр). Таким чином, не можна стверджувати, що тренінг вплинув на самооцінку учасників, адже вона є доволі стійким утворенням. Хоча в цілому, протягом психокорекційних заходів можна було спостерігати в більшості учасників більш адекватне сприйняття себе, своєї поведінки і її впливу на оточуючих.

Якісний аналіз даних, отриманих за допомогою методики САН при попередньому й кінцевому тестуванні, показав, що майже всі значення за шкалами “самопочуття”, “активність”, “настрій” знаходились у діапазоні 4,0–5,5, що відповідає нормі.

Результати методики “Самооцінка ставлення до сім’ї” показали, що за шкалами “загальна незадоволеність” і “нервово-психічна напруга” показники практично всіх випробуваних знаходяться в межах норми. Слід зазначити, що дані цієї методики й методики САН протирічать результатам, отриманим за допомогою тесту Еткінда, бесід, спостереження, психокорекційних заходів. Ця методика виявилися неінформативною через психологічну “закритість” і побоювання засуджених перед тренінгом, і, як наслідок, “правильні”, соціально очікувані відповіді (що вони самі відмічали після завершення програми).

За показником соціального інтелекту результати в групі учасників розподілились таким чином: перед початком тренінгу низький рівень соціального інтелекту було виявлено в 4,8 % випробуваних, нижче середнього – у 80,9 %, середній – у 14,3 %, вище середнього й високий – не було виявлено; після закінчення тренінгу: низький рівень інтелекту – не виявлено, нижче середнього – у 46,7 % випробуваних, середній – у 40 %, вище середнього – у 13,3 %. Результати показали позитивну динаміку в зміні рівня соціального інтелекту після корекційних заходів.

Звіти учасників тренінгу і спостереження експертів (працівників колонії) свідчать про результативність проведеного психологічного тренінгу.

Під час тренінгу в учасників формувалися навички роботи над собою, в багатьох засуджених сформувалася потреба у психологічних знаннях, вони оволоділи деякими психокоректувальними техніками, були здатні самостійно їх використовувати. У багатьох учасників спостерігалося зростання рівня рефлексії й емпатії, відхід від категоричних оцінок себе й інших, підвищилася здатність до аналізу минулого, теперішнього й майбутнього життя, у тому числі й у контексті сімейних стосунків, побудові конструктивних планів на майбутнє. Спостерігалося прагнення учасників підтримувати один одного й допомагати у розв’язанні особистісних проблем. 

Серед отриманих (і усвідомлених на момент закінчення тренінгу) результатів учасники назвали наступні: з’явилося почуття впевненості в собі й у власному майбутньому; навчилися глибше розуміти деякі ситуації, виходити зі скрутних становищ і не потрапляти до них; навчилися розуміти власні бажання, аналізувати думки й поведінку; почали розуміти себе й інших людей, особливо своїх рідних і близьких; зрозуміли власну роль у конфліктах з родиною в минулому; почали формувати модель майбутнього способу життя після звільнення; замислилися про себе як особистість, про положення в суспільстві, про власну батьківську роль. Учасники підкреслювали, що частіше стали контактувати зі своєю родиною шляхом листування й телефонних розмов, їх спілкування стало більш емоційним та глибоким, вони ділилися отриманим на тренінгу досвідом з рідними. Це підтверджується спостереженнями персоналу колонії і підсумковими творами засуджених на тему “Що я залишу після себе”.

 

 

У роботі представлено нове вирішення й теоретичне узагальнення наукової проблеми, що виражається в розробці й експериментальному обґрунтуванні методики психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.

У цілому проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. У дисертаційному досліджені було виявлено й узагальнено особливості та проблеми сімейних стосунків засуджених, які визначаються трьома взаємозалежними факторами: віддаленістю від сім’ї, характером ставлення членів сім’ї та її оточення до засудженого-батька й психологічними особливостями його особистості. 

2. Попередня психодіагностика дозволила виявити особливості особистості засуджених, які характеризуються спотвореними поведінковими сценаріями, зруйнованими батьківськими почуттями, цінностями, установками, втраченими навичками адаптивної сімейної взаємодії, неадекватною самооцінкою, низьким рівнем знань про способи й форми взаємодії з дитиною, незрілістю батьківських почуттів, слабкою ідентифікацією з батьківською роллю, інтелектуальною ригідністю, низьким рівнем рефлексії, емпатії і соціального інтелекту, тривожністю, схильністю до агресивних реакцій при низькому рівні самоконтролю. У великому ступені особливості особистості випробуваних визначаються їх ідентифікацією з роллю злочинця, засудженого, при цьому соціальні й сімейні ролі в них є слабко диференційованими.

3. У результаті системного аналізу проблеми психологічного супроводу батьківства була визначена структура якостей особистості, від яких залежить адекватна батьківська поведінка. Вона включає когнітивний, емоційний і поведінковий аспекти батьківства, психосоціальну зрілість, комунікативні уміння й навички, навички самоконтролю й вирішення проблем.

4. Було розроблено програму тренінгу корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, що складається з орієнтувального, реконструктивно-формуючого й рефлексивно-узагальнюючого блоків. Програма спрямована на корекцію й розвиток тих психологічних структур особистості, які є підґрунтям адекватних сімейних стосунків, когнітивного й емоційного аспектів батьківської ролі засуджених, активізацію їх сімейних зв’язків, поглиблення емоційної відвертості ще під час перебування в місцях позбавлення волі.

5. У процесі оцінки результатів розробленої тренінгової програми виявлено достовірні зміни в психологічних якостях учасників, які полягають у активізації когнітивного й емоційного аспектів їх батьківської ролі. 

Порівняння результатів психологічної діагностики перед тренінгом і по його завершенні показало, що в