Бесіда з елементами психологічного тренінгу про становлення відповідальності

 

 

Бесіду «Відповідальність у моєму житті» було проведено із двома групами учнів 6-го класу (всього прийняло участь 7 хлопчиків і 8 дівчаток).

Мета пропонованої бесіди полягає у тому, щоб сформувати в учнів поняття відповідальності, надати їм знання про особливості прояву, переживання відповідальності, потреби у самовихованні цієї якості.

У бесіді був використаний варіант методики соціальної взаємодії, коли група на рівні колективного мислення визначає якість відповідальності, «місце» і особливості її прояву і переживання. У такий спосіб отримуємо результат групового впливу, розширення уявлення підлітка про відповідальність, бажання проявити себе відповідальною людиною.

Бесіда починається з привітання. Соціальний педагог називає своє ім’я, по батькові і прізвище, пояснює учням причину свого візиту і мету зустрічі з ними. Педагог зазначає: «Кожна людина щодня робить вибір на користь одного, поступаючись іншим, приймає для себе правильне чи неправильне рішення. І відчуває від цього задоволення чи пригнічення, намагається щось виправити чи, навпаки, затвердитися у своєму виборі. Як ви вважаєте, які риси чи якості кожному з нас життєво необхідні?». На це питання діти з місця називали наступне: треба вміти думати, бути добрим, виконувати свої обіцянки, бути відповідальним, рішучим; не дозволяти собі негарних вчинків, наприклад, лаятися, пиячити, вживати наркотики; допомагати батькам; цінувати друзів тощо. З названого переліку ми виділяємо відповідальність і пропонуємо учням подумати та письмово відповісти на такі питання: «1. Що таке відповідальність? 2. Перед ким, у чому вона проявляється?». Соціальний педагог говорить, що наявні не лише розуміння відповідальності, але й переживання, які в кожного з нас свої, власні, неповторні. Отримавши згоду з цією думкою, далі пропонуємо учням на зворотному боці аркуша зобразити кольоровий малюнок на тему:

«Відповідальність, як я її розумію». Перед виконанням цього завдання підлітки усно описували у формі та кольорі радість, горе, заздрість (наприклад: радість – бузкова чи рожева у вигляді повітряної кульки, або ж кольорова веселка; горе чорне як хмара або спис, що разить; заздрість – ядучо-зелена пляма). Тих дітей, у котрих не було кольорових фломастерів або олівців, попросили позначити стрілочками і прописати, в який колір вони б зафарбували цілий малюнок чи якісь його окремі частинки.

Після цього було запропоновано кожному по черзі підводитися, називати своє ім’я, зачитувати власне розуміння відповідальності, спробувати пояснити, демонструючи свій малюнок, особисте переживання відповідальності за допомогою форми і кольору. Соціальний педагог після кожного виступу робила узагальнення щодо розуміння і «почування» відповідальності підлітками, які допомагали їй у формулюванні спільних визначень.

Приклад. Дівчинка-підліток (анонімно) на запитання «Що таке відповідальність? Як я її розумію?» відповіла: «Відповідальність – це відповідь за якийсь вчинок. Це обдуманий вчинок. Наприклад, перед людиною постає вибір, і спочатку треба добре подумати. І якщо людина відповідальна, то вона нічого поганого в житті не зробить і завжди піде правильним шляхом».

Далі, занурюючись у власні переживання, дівчинка змалювала відповідальність у вигляді жовтого сонечка з промінцями, до якого ледь торкаються сірі хмаринки і пояснює: «Відповідальність постає кожного дня, і коли людина правильно вчиняє, то відповідальність у вигляді яскравого жовтого кольору, а коли невірно, то у вигляді сірої хмаринки» (мал. 1). Соціальний педагог запитує, що відчуває людина, коли добре вчиняє? Доповнюючи і розширюючи своє розуміння, дівчинка каже: «Радість, задоволення». А коли погано? «Сором, каяття. Отже, відповідальність може бути яскрава, сонячна. А може бути сіра, але… це вже, мабуть, безвідповідальність». Отже, до відповіді попередніх учнів додається відповідь цієї дівчинки, а саме, що відповідальність - це обов’язок, вона багатогранна, проявляється до навчання, людей, тварин, може бути розвинена і нерозвинена, буває світлою, яскравою і затьмареною, сірою.

Соціальний педагог після кожного виступу робить узагальнення щодо розуміння і «почування» відповідальності підлітками, які допомагали їй у формулюванні спільних визначень. Взаємні доповнення, роздуми і узагальнення сприяли розширенню розуміння учнями цієї якості, можливостей пізнання себе у сфері прояву і переживання власної відповідальності. Емоційне збудження, позитивні враження від «відкриття» дали можливість  соціальному педагогу перейти до запитання-пропозиції: «А як же можна на тілесному рівні зобразити відповідальну (далі - «безвідповідальну») людину?». Виявилося, що безвідповідальну людину зобразити значно легше, ніж відповідальну, бо за зовнішньою стриманістю і вихованістю, зауважили учні, можуть критися риси та почуття, далекі від відповідальності: конформність, залежність, страх тощо. Та й безвідповідальність, до речі, може нав’язуватися, скажімо, бешкетнику, шкільному блазню, який є внутрішньо порядною людиною і здатен на добрі вчинки. Діти зрозуміли і погодились з тим, що нібито вихована людина може справді вчинити підло, безвідповідально. А той, якого довгий час вважали безвідповідальним за те, що він погано вчиться, запізнюється на уроки, ухиляється від виконання вимог того чи іншого педагога, у дійсності талановита і творча людина, яка вимагає особливого підходу і розуміння з боку оточуючих.

Жвавий інтерес викликають бесіди з приводу конкретної вигаданої чи реальної історії, яку пропонується продовжити і закінчити, і в якій герой міг показати себе як відповідальний чи безвідповідальний. Це були історії з життя, які наводили самі підлітки, вони оцінювали кінець історії як позитивний чи негативний з точки зору відповідальності/безвідповідальності і пропонували свій варіант розвитку ситуації.

Наприклад,