Безготівкові розрахунки

Широкому втіленню безготівкових розрахунків сприяє чисельна кількість банківських установ, зацікавленність держави у проведенні саме безготівкових розрахунків, зокрема для забезпечення контролю в оподаткуванні суб¢єктів господарської діяльності та інші чинники.

Крім того, в своїй діяльності суб¢єкти мають дотримуватись законодавчих вимог щодо здійснення касових операцій та використання граничних сум готівки і у разі перевищення встановленої суми здійснювати платежі в безготівковій формі.

Отже, дослідження питання безготівкових розрахунків є актуальним та має теоретичний та практичний інтерес.

Метою даної доповіді є визначення сутності та ролі безготівкових розрахунків в господарській діяльності та виявлення особливостей організації даної форми розрахунків.

Різним аспектам безготівкових розрахуків присвячено чимало досліджень таких вчених як В. Бєлов, К. Трофимов, Л. Новосьолова, О. Лаврушин та інші.

Відповідно до ст. 341 ГК України при безготівкових розрахунках всі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок отримувача або шляхом заліку взаємних зобов¢язань та грошових претензій [1].

Наведене поняття безготівкових розрахунків більш детальніше наведене в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, згідно якої безготівкові розрахунки являють собою перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді [2].

Новосьолова Л. А. підкреслює, що «необхідною умовою проведення безготівкових розрахунків є наявність у платника і отримувача коштів рахунку в банку» Основна частина здійснення безготівкових розрахунків припадає на комерційні банки, оскільки саме вони виконують розрахунково-платіжну функцію в платіжному обороті. При цьому, банки при здійсненні безготівкових розрахунків не стають стороною в основному зобов¢язанні, на виконання якого провадяться розрахунки, а лише відповідають перед клієнтами та несуть відповідальність відповідно до договору на розрахунково-касове обслуговування.

Платежі в безготівкових розрахунках здійснюються в межах коштів, що містяться на рахунку платника. У разі необхідності банк може надати платнику кредит для здійснення розрахунків. Аналогічним чином висловлює свою позицію в юридичній літературі К. Т. Трофимов, зазначаючи: «Фактично розрахункова операція за участю банків являє собою послідовне дебетування – кредитування рахунків»

До правових гарантій, що забезпечують взаємовідносини учасників безготівкових розрахунків належать, по-перше, банк повинен гарантувати право клієнта безперешкодно розпоряджатися своїми коштами, по-друге, законодавче встановлення строків проведення операцій по банківських рахунках.

До гарантій прав власника рахунка належить недопустимість обмеження його права розпорядження ним. Банки не мають права відмовляти клієнтам у здійсненні операцій, передбачених законом та договором банківського рахунку.

Характерною особливість безготівкових розрахунків є те, що списання грошових коштів з рахунку здійснюється банком за розпорядженням клієнта. Без розпорядження клієнта списання коштів допускається виключно за рішенням суду, а також у випадках, встановлених законом та договором між банком та клієнтом.

Списання банком коштів здійснюється у порядку надходження розрахункових документів та встановлено черговість їх виконання у випадку одночасного надходження і недостатності коштів.

Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі розрахункових документів, до яких відповідно до чинного законодавства належать платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселя, чеки, банківські платіжні картки та інші платіжні інструменти.

В юридичній літературі та практиці наводяться переваги безготівкових розрахунків в порівнянні із готівковою формою. Такі переваги обумовлені в значній мірі тією роллю, яку виконують безготівкові розрахунки в господарській діяльності.

Так, безготівкові розрахунки відіграють важливе значення у прискоренні обороту коштів, скороченні готівки, необхідної для обігу. Завдяки безготівковим розрахункам здійснюється концентрація грошових ресурсів в банках, а тимчасово вільні кошти є одним із джерел кредитування. Широке застосування безготівкової форми дозволяє визначити розміри емісії та вилучення готівки із обігу.

Таким чином, проведений аналіз дає підстави зробити висновок про те, що безготівкова форма розрахунків – це основна форма здійснення платежів в сфері господарювання, яка здійснюється через банківські установи шляхом перерахування належних сум по банківських рахунках або шляхом заліку взаємних зобов'язань та грошових претензій.

Основна задача безготівкових розрахунків полягає в протидії розвитку тіньової економіки та покращенні економічного стану суб'єктів господарювання.

 

 

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів., способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.

Згідно з запровадженим Національним банком України порядком, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

розрахунковими чеками;

акредитивами;

платіжними вимогами.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Інструкцією визначені загальні принципи організації безготівкових розрахунків та їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу.

Дія Інструкції поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, банки та їх установи, фізичних осіб.

Інструкцією визначено, що кошти підприємств підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого