Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

У міру зниження ступеня зараження (про що населення сповіщають штаби цивільної оборони) люди можуть з укриттів перейти в заздалегідь підготовлені будинки, що захищають від радіоактивного пилу.

Слід мати на увазі, що після ядерного вибуху в повітрі буде знаходитися величезну кількість радіоактивного пилу, улучення якого в приміщення сховища дуже небезпечно для тих, хто вкривається. Тому особовий склад ланки обслугову-вання виключає систему фільтровентиляції і припиняє подачу повітря у сховище.

137

 

Потім перевіряють його стан: оглядають сховище, стіни, перекриття, двері а інші конструкції, що обгороджують, переконуються у справності фільтровентиляційній установки, повітропроводів, водопроводу, каналізації і т.д. Якщо сховище не по-шкоджене, то через 30-40 хв. фільтровентиляційну установку включають знову. За цей час основна маса радіоактивного пилу осяде, в зовнішнім повітрі його залишиться небагато, і, проходячи через фільтри-поглиначі, він буде затримуватися.

При несправності повітрезбірникових каналів або фільтровентиляційної установки треба одразу надягти засоби захисту органів дихання. Якщо сховище сильно пошкоджене або йому загрожує затоплення, пожежа, обвал, люди за вка-зівкою старшого ланки залишають його.

Вийшовши із сховища, треба обов’язково звернути увагу на попереджувальні знаки, що будуть виставлені працівниками цивільної оборони.

4. Дії за сигналом «Бактеріологічне зараження»

Сигнал «Бактеріологічне зараження» подають по радіотрансляційній мережі, якщо противник застосував бактеріальні засоби. Сигнал попереджає населення заражених районів про вид збудника, способи захисту і порядок дій.

При виявленні в районі інфекційного захворювання уводять карантин. Тери-торія, на якій його вводять, називається карантинною зоною. Її ізолюють, обго-роджують спеціальними знаками і оточують збройною охороною. В’їзд у каран-тинну зону і виїзд з неї забороняються. У зоні організують комендантську службу, що забезпечує встановлений режим поводження громадян.

Тривалість карантину залежить від характеру захворювання. Карантин знімають після ліквідації вогнища зараження і виключення можливості подальшого виник-нення захворювання.

Якщо застосовано менш небезпечний збудник, у вогнищах зараження карантин заміняють обсервацією, що передбачає посилене медичне спостереження за людьми, які знаходяться у вогнищі зараження, виявленню та ізоляцію захворівших, негайне проведення запобіжних щеплень, обмеження спілкування населення між собою.

138

 

Дозвіл на вхід у зону обсервації і вихід з неї дають тільки працюючим на важливих промислових об’єктах і тим, кому зроблені запобіжні щеплення. При виході із зони обсервації всі громадяни проходять повну санітарну обробку. Вихід із зони обсервації людей, підозрюваних у захворюванні, категорично забороняється.

Населення у вогнищі бактеріологічного зараження повинне строго вико-нувати всі вимоги медичної служби цивільної оборони. У зонах карантину та обсервації рішенням органів влади можуть бути припинені заняття в навчальних закладах і роботи на деяких підприємствах і в установах, обмежене пересування людей і транспортних засобів, частково або повністю заборонена торгівля на ринках. Закривають на час видовищні підприємства.

Швидкість ліквідації вогнища бактеріологічного зараження багато в чому залежить від організованості населення.

Важливий захисний захід – постійне утримання в чистоті житла, дворів і місць загального користування. Дуже ретельно слід виконувати вимоги особистої гігієни, щотижня митися в лазні, змінювати натільну і постільну білизну, спосте-рігати за чистотою рук, волосся, щодня чистити одяг, взуття і т.п.

Одне з основних джерел багатьох гострозаразних захворювань – хвора людина, тому поява в квартирі або на виробництві захворілого небезпечно для навколишніх. При перших ознаках гостроінфекційного захворювання (різке під-вищення температури, головний біль, озноб, загальна слабість, нудота, блювання, пронос та ін.) треба повідомити в найближчу лікувальну установу. До відвідування лікаря необхідно вжити заходи, що запобігають поширенню захворювання: ізолю-вати хворого в окремій кімнаті або відгородити його ліжко ширмою, прости-радлом, не пускати в квартиру сторонніх. Усі члени родини після відвідування хворого лікарем зобов’язані строго виконувати отримані від нього вказівки.

139

 

Модуль 6. ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ І ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ Блок 6.1. Лекція № 9. Прилади радіаційної розвідки

План

1.Іонізуюче випромінювання.

2.Методи виявлення іонізуючих випромінювань.

3.Прилади радіаційної розвідки й дозиметричного контролю.

1. Іонізуюче випромінювання

Основним завданням дозиметрії в ЦО є виявлення і оцінювання ступеня небезпечності іонізуючих випромінювань для населення і невоєнізованих фор-мувань ЦО з метою забезпечення їх дій у різних умовах радіаційної обстановки. Для цього: виявляють і вимірюють потужність експозиційної дози випромінювання для забезпечення життєдіяльності населення і успішного проведення рятувальних та невідкладних робіт в осередках ураження, активність речовин, щільність потоку іонізуючого випромінювання, поверхневу активність різних об’єктів для визна-чення необхідності й повноти проведення дезактивації й санітарної обробки, а також визначення норм споживання забруднених продуктів харчування; експози-ційну і поглинуту дози опромінення з метою визначення працездатності населення; ступінь забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування, врожаю, кормів і води.

Для ознайомлення з деякими поняттями радіаційної дозиметрії, широко за-стосовуваними в ЦО доцільно подати короткий їх опис і одиниці вимірювання. В останні роки в науковій літературі ці одиниці даються в Міжнародній системі (СІ). Проте в науковій літературі минулих років у практиці ліквідації наслідків ядерних аварій при градуюванні шкал дозиметричних приладів застосовували як одиниці СІ, так і несистемні одиниці.

Наявність радіоактивних речовин у середовищі – ступінь забруднення – часто буває