Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

Активністю радіоактивного елемента є число атомних розпадів, що відбу-

140

 

ваються в цьому елементі за 1 с. Таким чином, активність радіоактивного елемента визначається числом розпадів за одиницю часу, вона характеризує абсолютну швидкість радіоактивного розпаду радіонукліда.

Активність радіоактивної речовини пропорційна її кількості й обернено про¬порційна періоду напіврозпаду. Кількість радіоактивної речовини свідчить про її активність, тобто про кількість атомів, що розпадаються за 1 с.

За одиницю активності (активність нукліда в радіоактивному джерелі) прийнята одиниця в системі СІ - беккерель (Бк, Bq) - це така кількість радіо¬активної речовини, в якій проходить 1 акт розпаду за 1 с, а несистемна одиниця -кюрі (Кі, Сі) - така кількість радіоактивної речовини в якій проходить 37 млрд актів розпаду за 1 с. Співвідношення між одиницями:

1 Бк = 2,7 × 10-  , Кі = 1 розпад/с; 1 Кі = 3,7-10  , Бк = 3,7 × 10   розпадів/с.

За одиницю радіоактивності речовини - питому вагову активність -прийнята одиниця беккерель на кілограм (Бк/кг), а несистемна - кюрі на кілограм (Кі/кг).

Одиницею радіоактивності рідкого і газоподібного середовища - питомою об’ємною активністю є одиниця в системі Сї - беккерель на літр (Бк/л), а не¬системна одиниця - кюрі на літр (Кі/л).

За одиницю радіоактивності площі - питому забрудненість площі в системі СІ прийнято беккерель на квадратний кілометр (Бк/км2), несистемна одиниця - кюрі на квадратний кілометр (Кі/км2).

Іонізуючі випромінювання - це таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків (іонів). Воно має високу енергію і властивість руйнувати біологічні об’єкти.

Види іонізуючого випромінювання: 1) корпускулярне випромінювання (потік частинок, що утворюються при ядерних перетвореннях - α- і β-частинки, протони, нейтрони): а) альфа (α)-випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок (ядер

атомів гелію), які рухаються зі швидкістю до 20 000 км/с. Вони затримуються

141

 

аркушем паперу, практично не здатні проникати через шкіряний покрив. Тому α-частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт чи дихальні шляхи разом із їжею або повітрям. Довжина пробігу α-частинки у повітрі - до 10 см, в біологічних тканинах - до 30-40 мкм; б) бетта (β)-випромінювання - це потік електронів, що рухаються зі швидкістю близької до швидкості світла (до 250 000 км/с). Довжина пробігу β-частинки у повітрі - до 10 м, у живій тканині - до 3 см; 2) фотонне випромінювання - потік електромагнітних коливань високих і надзвичайно високих енергій, що рухаються зі швидкістю світла (у вакуумі близько 300 000 км/с) - це γ-випромінювання, рентгенівські і ультрафіолетові промені;

а)гамма ( γ )-випромінювання виникають при збудженні ядер атомів або елемен¬

тарних частинок. Довжина хвилі (1 - 1000) × 10-1 м. Джерелом γ-випроміню-

вання є ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних речовин, вони утворю¬

ються також при проходженні швидких заряджених частинок крізь речовину.

Завдяки значній енергії, це випромінювання може іонізувати різні речовини,

а також характеризується великою проникаючою здатністю - сотні і тисячі

метрів у повітрі. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується

в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, у-випромінювання дедалі

ширше застосовують у науці і техніці, зокрема в гамма-дефектоскопії та в

автоматиці;

б)рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану енергії

електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, і має довжину

хвилі (1 - 1000) × 10-12. Це випромінювання є сукупністю гальмівного та харак¬

теристичного випромінювання, енергія фотонів котрих не перевищує 1 МеВ.

Характеристики іонізуючого випромінювання:

1) іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іоні¬зацією, тобто числом пар іонів, що утворюються в одиниці об’єму, оди¬ниці маси середовища або одиниці довжини шляху (найбільша у α-ви-

142

 

промінювання, у β-випромінювання - в 100 разів менша, а у γ-випро-мінювання - в 1000 раз менша ніж у α-випромінювання); 2) проникаюча спроможність випромінювання визначається довжиною пробігу у середовищі, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повної зупинки (найбільша - у γ-випромінювання, найменша - у α-випромінювання). Джерела іонізуючих випромінювань:

1)природні (космічні промені, радіоактивні речовини природного походження у воді, ґрунті та повітрі);

2)штучні (ядерні вибухи, атомні електростанції та дослідницькі ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, радіоактивні відходи, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги тощо). Іонізуючу власти¬вість радіації в повітрі характеризують дозою випромінювання.

Доза випромінювання - це кількість енергії радіоактивних випромінювань

поглинутих одиницею об’єму опромінюваного середовища.

Доза випромінювання (або опромінення) є мірою вражаючої дії радіоактивних

випромінювань на організм людини, тварин і рослини. Вона може накопичуватися

за різний час, а біологічне ураження від опромінення залежить від величини дози

і від часу її накопичення.

Розрізняють такі дози іонізуючого випромінювання: 1) експозиційна доза - характеризує іонізуючу спроможність випромінювання у повітрі. У системі СІ одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на кілограм (Кл/кг, C/kg). Це