Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

Величина дози, яку отримує людина, залежить від виду випромінювання, енергії його частинок, щільності потоку й тривалості дії. Всі міжнародні й націо¬нальні норми встановлені в еквівалентній дозі опромінення. Для оцінювання дії іонізуючого випромінювання за одиницю часу застосовується поняття «потужність дози».

Поглинута та експозиційна дози випромінювання, що належать до одиниці часу, визначають рівень радіації. Рівень радіації характеризує ступінь забруднення місцевості та вказує, яку дозу може дістати людина, перебуваючи на забрудненій території, за певний проміжок часу. Одиницею вимірювання рівня радіації є рентген (Р, мР, мкР), рад та бер за 1 годину.

Потужність експозиційної дози (рівень радіації) - це інтенсивність випро¬мінювання, що утворюється за одиницю часу і характеризує швидкість накопи¬чення дози. Одиницею потужності експозиційної дози в системі СІ є ампер на кілограм (А/кг, A/kg), а несистемною одиницею для вимірювання випромінювань у повітрі є рентген за годину (Р/год, R/h), рентген за секунду (Р/с, R/s) або часткові

146

 

одиниці: мілірентген за годину (мР/год), мікро-рентген за годину (мкР/год). Співвід-ношення між одиницею системи СІ і несистемною одиницею потужності експози-ційної дози: 1 А/кг = 1 Кл/кгхс = 3876 Р/с, 1 Р/с = 2,58 × 10  А/кг = 2,58 × 10-4 Кл/кгхс.

Одиницею потужності поглинутої дози в системі СІ є грей за секунду (Гр/с, Gy/s) і джоуль на кілограм за секунду (Дж/кг/с, J/kg/s), а несистемною - рад за секунду (рад/с, rad/s); співвідношення між ними: 1 Гр/с = 1 Дж/(кг/с); 1 Гр/с = 100 рад, 1 рад = 0,01 Гр/с.

Одиницею потужності еквівалентної дози в системі СІ є зіверт за секунду (Зв/с, Sv/s), а несистемною одиницею є бер за секунду (бер/с) співвідношення між ними: 1 Зв/с = 100 бер/с, 1 бер/с = 0,01 Зв/с.

Способи опромінення людини:

1)зовнішній - радіоактивні речовини знаходяться поза організмом;

2)внутрішній - радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді, і потрапляють всередину організму через органи дихання, шкіру та кишково-шлунковий тракт.

2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань

Виявлення радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних) випромі-нювань (нейтронів, гамма-променів, бета- і альфа-частинок), грунтується на здат-ності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якій вони поширю¬ються. Під час іонізації відбуваються хімічні й фізичні зміни у речовині, які можна виявити і виміряти.

Іонізація середовища призводить до: засвічування фотопластинок і фото¬паперу, зміни кольору фарбування, прозорості, опору деяких хімічних розчинів, зміни електропровідності речовин (газів, рідин, твердих матеріалів), люмінесценції (світіння) деяких речовин.

В роботі дозиметричних і радіометричних приладів застосовують такі методи індикації: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, іонізаційний, калоримет¬ричний, неитронно-активізаційний. Крім цього, дози можна визначати за допомогою біологічного і розрахункового методів.

147

 

Фотографічний метод заснований на зміні ступеня почорніння фотоемульсії під впливом радіоактивних випромінювань. Гамма-промені, впливаючи на молекули бромистого срібла, яке знаходиться у фотоемульсії, призводять до розпаду і утво-рення срібла і брому. Кристали срібла спричиняють почорніння фотопластин чи фотопаперу під час проявлення. Одержану дозу випромінювання (експозиційну або поглинуту) можна визначити, порівнюючи почорніння плівки паперу з еталоном.

Сцинтиляційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань деякі речовини (сірчистий цинк, йодистий натрій) світяться. Спалахи світла, які виникають, реєструються, і фотоелектронним підсилювачем (помножу-вачем) перетворюються на електричний струм. Вимірюваний анодний струм і швидкість рахунку (рахунковий режим) пропорційні рівням радіації. На цьому методі базується дія індивідуального вимірювача дози 1Д-11.

Хімічний метод застосований на властивості деяких хімічних речовин під впливом радіоактивних випромінювань внаслідок окислювальних або відновних реакцій змінювати свою структуру або колір. Так, хлороформ у воді під час опро-мінення розкладається з утворенням соляної кислоти, яка вступає в кольорову реакцію з барвником, доданим до хлороформу. У кислому середовищі двовалентне залізо окислюється у тривалентне під впливом вільних радикалів Н02 і ОН, які утворюються у воді при її опроміненні. Тривалентне злізо з барвником дає кольо-рову реакцію. Інтенсивність зміни кольору індикатора залежить від кількості соляної кислоти, яка утворилася під впливом радіоактивного випромінювання, а її кількість пропорційна дозі радіоактивного випромінювання. За інтенсивністю утвореного забарвлення визначають дозу радіоактивних випромінювань шляхом порівняння з еталоном. За цим методом працюють хімічні дозиметри ДП-20, ДП-70 і ДП-70М.

Іонізаційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випро-мінювань в ізольованому об’ємі відбувається іонізація газу й електрично нейтральні атоми (молекули) газу розділяються на позитивні й негативні іони. Якщо в цьому об’ємі помістити два електроди і створити електричне поле, то під дією сил електрич-ного поля електрони з від’ємним зарядом будуть переміщуватися до анода, а пози-

148

 

тивно заряджені іони – до катода, тобто між електродами проходитиме елект-ричний струм, названий іонізуючим струмом, величина якого буде пропорційна інтенсивності іонізаційних випромінювань. Зі збільшенням інтенсивності, а відпо-відно й іонізаційної здатності радіоактивних випромінювань, збільшиться і сила іонізуючого струму. За цим методом