Бібліотеки Європи в епоху Просвіти

 

Зі сторіччя в сторіччя кожна епоха формувала і використовувала збір письмових документів, щоб зберегти й усталити свої інтелектуальні звичаї і традиційні цінності. Розвиток культури, який складає основу історії цивілізації, було визначальним фактором у формуванні бібліотеки, характері її фондів, у способах організації і ведення цих фондів і видів обслуговування, які надавалися бібліотекою.

Пройшовши шлях від глиняних табличок Шумеру і Ніневії, папірусів Древнього Єгипту, через убоге оснащення середньовічних монастирів до збірок підручників для перших шкіл, а від них до безкоштовної публічної бібліотеки нашого часу, бібліотека перетерпіла довгий ряд перетворень, кожне з яких було обумовлено потребами сучасного їй суспільства.

Будь-яка велика зміна в суспільному ідеалі породжувала зміни в бібліотеці. І все-таки, незважаючи на всі ці зміни, у бібліотеці зберігається також ряд постійних моментів, що надали їй інституціональної цілісності, яка, власне кажучи, досі лишається незмінною.

 

Епоха Просвіти тривала приблизно з другої половини XVІІ до кінця XVІІІ ст. У Західній Європі Просвіта відкривається загальним прогресом реальних знань, необхідних для потреб матеріального виробництва, торгівлі і мореплавання. Творчість Декарта, Лейбніца, Ньютона знаменує розкріпачення науки від духовної влади релігії, виділення природничих наук, бурхливий ріст математики, механіки, астрономії.

Це був час інтенсивного вивчення фізичних соціальних явищ під керівництвом Ньютона, Гоббса, Локка і Канта, дорогу яким проклали в числі інших Галілей, Кеплер, Бекон і Гарвей. Це був час організації знань і їхньої систематизації, час інтеграції. У цей період були засновані найбільші наукові громади. У 1600 р. у Римі була заснована Академія Лінчеї, що проіснувала до 1650 р. ; у 1666 р. у Парижі була організована Академія наук; у 1660 р. у Лондоні – Королівське товариство, зобов'язане своїм походженням ідеям Френсіса Бекона про наукове співтовариство. Цей період дав не тільки новий імпульс до формування бібліотечних фондів, але і породив значний інтерес до їхньої організації.

У Західній Європі найбільш характерними і розвинутими були просвітницькі рухи в Англії, Франції і Німеччині. Про бібліотеки цих країн і йтиме мова далі.

 

 

Англійська буржуазна революція усунула необмежену королівську владу і панування поміщиків. До влади прийшло нове дворянство і верхівка буржуазії – купці, банкіри. Буржуазна революція підготувала грунт для промислового перевороту.

Нові політичні і філософські ідеї створили необхідні умови для розвитку бібліотек, що, однак, не був надто стрімким.

 

 

З часу революції Оксфордський і Кембріджський університети піддалися гонінням, тому що їхнє керівництво співчувало королю. Коли в 1642 р. король оголосив війну парламенту, королівська армія осіла в Оксфорді. Почалася перша громадянська війна, що завершилася до 1646 р. перемогою парламентської партії. Олівер Кромвель, найбільший діяч англійської буржуазної революції, бачачи суспільну користь університетів, розуміючи, що їхній розгром спричинить занепад науки в країні, узяв навчальні заклади під своє заступництво й установив охорону майна, у тому числі і бібліотечного. Так, за його наказом охоронялася бібліотека Оксфордського університету, що стала тимчасово державною власністю.

За розпорядженням Кромвеля університетам був переданий ряд церковних бібліотек. Від нього особисто бібліотека Оксфордського університету одержала в подарунок колекцію рідкісних рукописів, здебільшого грецькою мовою. Кромвель сприяв вченим у розрахунку на підтримку і віддану службу. У 1662 р. бібліотеки Оксфордського і Кембріджського університетів одержали право на обов'язковий екземпляр. Велике значення в поповненні фондів мали подарунки.

Революція призвела до розвитку бібліотек університетів, коледжів. Для деяких з них зводилися спеціальні будинки. Так, у 1647 р. відомий англійський архітектор Рен був запрошений головою Трініті-коледжу в Кембріджі для розробки проекту бібліотечного будинку. Проект вважався зразковим для бібліотек цього типу. Книг у бібліотеці Трініті- коледжу було ще мало, але зате ними дорожили і берегли їх «як принців».

До кінця XVІІІ ст. фонди бібліотек Оксфордського і Кембріджського університетів були відбиті в друкованих каталогах.

 

 

Перша бібліотека для громадського користування була заснована в Лондоні в 1684 р. Теннісоном, служителем культу в приході св. Мартіна. Теннісон побудував спеціальний будинок, верхній поверх якого відвів під бібліотеку.

У 20-і рр. XVІІІ ст. книгопторговці почали відкривати невеликі платні бібліотеки. Але велика частина видавничої продукції потрапляла в приватні бібліотеки. За величиною і характером приватні колекції були різними: від чудових збірок Ханса Слоуна, відомого лікаря, ботаніка, колекціонера рідкісних книг і рукописів з ботаніки, зоології, мінералогії, історії медицини, у його колекції нараховувалося 3156 рукописів і більш 40 тис. книг, до невеликих книжкових добірок у сільських будинках йоменів. Бібліотека вважалася невід'ємною частиною кожного гарного будинку.

У Лондоні й у провінціях, особливо в курортних місцевостях, відкривалися абонентні бібліотеки, що видавали книг додому. Перша з них була відкрита в 1740 р. Кращими серед них були бібліотеки Ліверпулю, Бату, Саутгемптону. З часом деякі з них перетворилися в безкоштовні публічні бібліотеки.

 

 

Найважливішою подією в розвитку бібліотечної справи стало створення національної бібліотеки. У 1753 р. парламент прийняв закон про створення Британського музею і його бібліотеки. Основою її фонду послужили збори Х.