Бібліотеки Європи в епоху Просвіти

У 1757 р. король Георг ІІ приєднав до національної і королівську бібліотеку. Разом з цим її музею було передане право одержання обов'язкового екземпляра всіх книг, що виходять у Великобританії й Ірландії. Бібліотека Британського музею одержала також книги і рукописи з конфіскованих у період Реформації монастирських бібліотек. Був зібраний багатий фонд із друкованих книг з медицини, природної історії, історії Англії й інших європейських країн і т. д. Бібліотека стала сховищем унікальних рукописних текстів.

До складу фонду ввійшла надзвичайно дорога колекція документів-закликів Англійської буржуазної революції. Були виконані великі роботи з розміщення й організації фондів. Бібліотеці відвели будинок Монтегю Хаус. Для відвідування музею досить було купити вхідний квиток, але він не давав права входу в читальний зал. Спочатку на вхід у бібліотеку було потрібно одержати дозвіл у ради опікунів, пізніше – у директора бібліотеки.

Бібліотека Британського музею призначалася для осіб, що займаються науковою працею. Штат бібліотеки був невеликий. Відкриття бібліотеки відбулося в 1759 р., але тільки з 1831 р. вона стала працювати щодня, крім недільних і святкових днів. У 1774 р. був відкритий читальний зал на 120 місць. До кінця XVІІІ ст. Її фонд досяг 100 тис. томів.

 

 

Аналогічним чином розвивалася бібліотечна справа в Шотландії. Діюча ще з 1682 р. бібліотека юридичного факультету Единбурзького університету у 1710 р. почала одержувати обов'язковий екземпляр і перетворилася в національну бібліотеку Шотландії.

З'явилися у Шотландії і передплатні, і публічні бібліотеки. До середини XVІІІ ст. тут, як і по всій Англії, церковні бібліотеки поступово занепадають, їх витісняють світські.

Успіхи науки, діяльність шкіл та бібліотек Англії, країни, яка першою вступила на шлях капіталістичного розвитку, що дало її буржуазії величезні переваги, цікавили багато держав, у тому числі і Росію.

 

 

Німеччина другої половини XVІІ-XVІІІ ст. являла собою феодальну державу, роздроблену на безліч постійно ворогуючих князівств. Найбільш впливовою і великою серед них була Прусія, що здійснювала загарбницьку політику і була оплотом реакції проти антифеодального руху. Наслідком політичної роздробленості, децентралізації, нескінченних міжусобиць, поразок у війнах стала економічна і культурна відсталість країни.

У бібліотечній справі багато чого було втрачено – захиріли виниклі в XVІ ст. міські бібліотеки, у поганому стані знаходилися бібліотеки університетів, загальне число яких у князівствах, королівствах та герцогствах Німеччини було значним.

 

 

Про бібліотеку Йєнського університету Гете писав: «За три сторіччя існування цієї бібліотеки в неї поступово влилася досить значна кількість книжкових добірок, частково куплених, частково отриманих у дарунок чи по заповітах, і не менше окремих книг було зібрано різними шляхами. Усі ці книги, немов геологічні нашарування, лежали і стояли в самому вигадливому порядку в дуже кепському приміщенні. Як при цьому знаходити книгу, було таємницею не стільки бібліотекаря, скільки бібліотечного служителя». Пізніше Гете допоміг поліпшити роботу цієї бібліотеки.

Обов'язки бібліотекаря в університетській бібліотеці звичайно доручалися професорам, що, як правило, приділяли мало уваги бібліотечній роботі. Вони ігнорували професійну специфіку очолюваної ними установи і довго не затримувалися на цій посаді, а деякі, що не відрізнялися ретельністю, і зовсім не з'являлися в бібліотеці. Один такий працівник бібліотеки Марбурського університету, посилаючись на слабість здоров'я, з 1779 по 1789 р. ніколи не відкривав бібліотеку зимою. А університетська адміністрація і читачі покірно терпіли подібне безладдя.

 

 

Розповсюджені в цей період придворні бібліотеки здебільшого представляли собою випадкові, поповнювані вкрай нерегулярно книгозбірні, у яких поряд з коштовними книгами було багато мотлоху.

Придворні бібліотеки вважалися відкритими для всіх бажаючих, але дійсності це не відповідало. Так, одне з правил Готської герцогської бібліотеки говорило: «Якщо хто хоче ближче розглянути яку-небудь книгу, то повинний спитати дозволу бібліотекаря, який йому цю книгу покаже, а можливо, навіть дозволить її почитати».

Не кращою була справа навіть у Берлінській королівській бібліотеці, відкритій для читачів у 1661 р. І без того убогий бюджет її витрачався на військові потреби. За розпорядженням короля бібліотекарям навіть перестали виплачувати платню. У 1723 р. один із учених запитав, коли можна приїхати для вивчення рідкісного рукопису, який його зацікавив. На це бібліотекар відповів, що він, не одержуючи ніякої винагороди за працю, у бібліотеці не буває, тому приїжджати не слід. В окремі роки, щоправда, положення бібліотеки поліпшувалося, вона одержувала дотацію, а в 1784 р. для неї був збудований спеціальний будинок. Трьом співробітникам бібліотеки в зв'язку з переїздом у нове приміщення довелося переставляти і перешифровувати восьмидесятитисячний фонд, складати альбомний рукописний каталог, обслуговувати читачів. Внутрішній розпорядок діяльності бібліотеки в цілому, однак, не змінився і зовсім не відповідав напису на фронтоні нового будинку: «Їжа духовна». З переходом у новий будинок припинилася видача літератури додому, а в читальному залі було всього вісім столів, вісім стільців і стільки ж чорнильниць. Тільки через два роки за клопотанням Академії наук відновлюється видача книг додому, але в основному цей вид обслуговування, як і раніше, залишався привілеєм високопоставлених осіб.