Білоголова українська порода в історичному аспекті

Результати експедиційного обстеження білоголової колонійської худоби у 1925 році дали позитивні наслідки й в кінці того ж року було закладено Державну племінну книгу, де передбачені основні підходи до племінної роботи з вищевказаною популяцією. У 1928 році до ДПК цієї популяції ввійшли дані за 3178 голів худоби, з яких 88, 3% – червоної масті, а 11, 7% – чорної масті серед яких 22% тварин утримувалося в розплідниках, а решта – в контрольних секціях та колективних господарствах селян в Київському, Волинському, Коростенському, Бердичівському, Вінницькому, Шепетівському, Проскурівському і Білоцерківському округах. Надій корів у племрозпліднику в Голендерах, де зосереджені кращі тварини білоголової колонійської худоби, протягом 300 днів 1925-1926 років становив 2240, 0 кг з вмістом жиру 3, 75% й протягом двох наступних років збільшився на 407, 1 кг і в 1928 році склав 2647, 1кг з вмістом жиру в молоці – 3, 83%. На увагу заслуговували корови в розпліднику «Домбаль» Угоро (ст. Антонини), які у 1927-1928 роках мали надій 3177кг з вмістом жиру 3, 8% [18, с. 354-358].

В подальші роки, поза роки другої світової війни, порода покращувала свою продуктивність і збільшувала поголів’я здебільшого в зоні Полісся. Але безперечно за молочною продуктивність, відгодівельними й м’ясними ознаками вона поступалася провідним світовим породам, що стало передумовою для залучення її в породоутворюючий процес при створенні української чорно-рябої молочної породи. За період 1974-1995 років поголів’я білоголової худоби скоротилося майже в 30 разів, хоча в породі були стада й корови, які могли конкурувати з імпортованою худобою [1, 7, 12].

Аналіз білоголової української молочної породи в динаміці 2005-2014 років засвідчив, що порода розводиться лише в одному племінному господарстві Хмельницької області. У 2014 році кількість корів в стаді, а отже й породі, порівняно з 2005 роком зменшилася на 43, 4% й налічує лише 300 голів. Середній надій на корову становить 4800 кг, що більше, ніж у 2005 році, на 1538 кг. Частка корів білоголової української молочної породи серед усіх наявних порід молочного напряму продуктивності в Україні становить 0, 2%.

Обстеження стада білоголової української породи в племінному заводі ТОВ «Подільський господар» Шепетівського району Хмельницької області, яке зараз є єдиним в породі, у 2015 році співробітниками Інституту розведення і генетики тварин НААН, виявило в стаді 850 голів худоби, серед яких 300 корів. Виробництво молока від корів даної породи здійснювалося за потоково-цехової технології та прив’язного утримання корів у цеху виробництва молока. Вік першого осіменіння телиць 18-19 місяців, вихід телят на 100 корів – 65%. Окомірна оцінка екстер’єру корів засвідчує їх добрий розвиток, в частині навіть надлишкова жива маса, чого не можна сказати про молодняк. Корови даної породи наразі – це масивні тварини вираженого молочного типу, ніжної міцної конституції, з глибокими грудьми, прямою й широкою спиною, тонкими ногами, великим вим’ям з рівномірно розвиненими частками. У переважній більшості корови стада мають чорне забарвлення, білу голову з «окулярами» навколо очей, здебільшого білі черево й вим’я, а також нижні частини ніг і китицю хвоста. Окремі корови успадкували екстер’єр голштинської чи чорно-рябої голландської порід за переваги однорідної чорної чи червоної масті. Молодняк не однорідний за екстер’єрним типом та мастю за переваги телят, типових для білоголової породи. Утримання тварин не відповідає основним санітарно-зоогігієнічним вимогам, що в сумі з неналежним рівнем годівлі може побічно впливати на відтворну здатність та молочну продуктивність корів.

Аналіз форм племінного обліку та матеріалів електронної інформаційної бази української білоголової породи в племінному заводі ТОВ «Подільський господар» Хмельницької області вказує на використання для відтворення як бугаїв-плідників білоголової української породи, так і голландської та української чорно-рябої порід, що вплинуло на молочну продуктивність корів. Відмічений вплив походження корів на їх надій за першу та в середньому за ряд лактацій, причому більш відчутний вплив на продуктивність корів здійснювали бугаї-плідники, а не лінія.

Як свідчать дані таблиці 1, чистопородні корови білоголової української породи, які належали до ліній Рєзвого 33, Жаргуна 157 і Озона 417 при середньому надої 4309 кг, на 70 кг поступалися дочкам лінії Марта 171 («прилиття крові» голандської породи), але на 52 кг перевищували надій корів, які належали до ліній української чорно-рябої молочної породи.

Таблиця 1.

Середня молочна продуктивність корів білоголової української породи 

 

Серед ліній білоголової української породи найбільш високопродуктивною виявилась лінія Рєзвого 33, корови якої в середньому за ряд лактацій продукували 4524 кг молока в той час коли представниці інших ліній – Жаргуна 157 і Озона 417, були менш продуктивними – 4425 кг та 4279 кг молока, відповідно. Використання бугаїв-плідників української чорно-рябої молочної породи не сприяло суттєвому покращенню надоїв корів у стаді й у подальшому їх використання було припинено. Цікавим виявився варіант використання в стаді лінії Марта 171, яка була одержана за ввідного схрещування корів білоголової української породи з бугаями чорно-рябої голландської породи за аналогічного міжпородного підбору цих генотипів на початкових етапах створення