Бразилія у латиноамериканській системі міжнародних відносин

 

Шевчук М. В.

 

З утворенням багатополярного світу міжамериканська система міжнародних відносин зазнала значних змін. Із втратою США лідерських позицій у ЛАКб у регіоні утворився вакуум, який почали заповнювати нові актори. У даній статті досліджено появу нового регіонального лідера – Бразилії, яка обрала курс на здобуття лідерства у Південній Америці та на підвищення своє міжнародної ваги у світі. Метою дослідження є з ’ясування ролі Бразилії у латиноамериканській системі міжнародних відносин та аналіз основних важелів впливу даної держави. Вивчається ефективність та доцільність зовнішньополітичних ініціатив Бразилії ХХІ століття. Проаналізовано еволюцію зовнішньої політики за президентства ЛуладаСілви та ДілмиРусефф та засоби забезпечення її успішності. В умовах формування позитивного іміджу Бразилії на регіональному та міжнародному рівнях у Бразилії є багато шансів отримати відгук своїм ініціативам у Південній Америцій та забезпечити стабільне місце великої держави у світі.

Ключові слова: Бразилія, Латинська Америка, регіональне лідерство, зовнішня політика, ДілмаРусефф, ЛуладаСілва.

Сучасні процеси формування мультиполярної системи міжнародних відносин супроводжуються незмінним зростанням у світовій політиці та економіці роліновихдержав – регіональних лідерів.

Однією з таких провідних держав-лідерів сьогодні виступає Бразилія, яку ще називають “латиноамериканським гігантом” [1]. Про це свідчить підвищена міжнародна активність Бразилії та її активна участь у регіональних і міжнародних альянсах. Сьогодні Бразиліяналежить до “двадцятки” провідних економік світу, виступає вагомим чинником формування мультиполярного світового порядку. Відтак дослідження зовнішньої політики Бразилії та її ролі в латиноамериканській системі міжнародних відносинах, на нашу думку, є вкрай актуальною.

Актуальність теми обумовлена також і тим, що вона поки що не знайшла глибокого вивчення в українській політологічній думці. Зовнішня політика Бразилії відображена в роботах таких вітчизняних дослідників як: Ю. Богаєвський [2]; П. Ігнатьєв[3; 4]; В. Кириченко [5]; К. Радченко, Ю. Сафіулін, М. Сурков [6]. Більш поглиблено зовнішню політику Бразилії відображено у працях російських дослідників, зокрема таких, як: В. Давидов [7], Б. Мартинов [1; 10-12], П. Яковлев [8], М. Хван [9] та ін.

У запропонованій нами статті поставлено завдання визначити місце і роль Бразилії у латиноамериканській системі міжнародних відносин, а також проаналізувати головні важелі впливу та інструменти, що використовує ця держава для досягнення своїх цілей. З цього приводу відзначимо, що у Латинській Америці на регіональний порядок наразі одночасно і різною мірою впливає ряд держав, основними серед яких є США, Бразилія, Аргентина та Чилі. У даній статті ми обмежимось лише аналізом діяльності Бразилії у напрямку закріплення своїх лідерських позицій.

Так, за словами екс-міністра закордонних справ Бразилії, СелсуАморіма, Бразилія “не є малою державою. Вона не веде і не буде вести внутрішню політику малої держави” [13]. Бразилія є державою, яка розвивається найбільш динамічно у згаданому регіоні. Вона є найбільшою державою Південної Америки (47, 5% площі Південної Америки), довжина сухопутних кордонів становить біля 16000 км [3]. Бразилія володіє великими демографічними ресурсами – більше 202, 033мільйона мешканців (станом на 1. 07. 2014) [14]. Саме відносна політична стабільність, на противагу неспокою, переворотам у інших латиноамериканських державах, та більш-менш стабільний економічний розвиток сприяють подальшому закріпленню домінуючої ролі у Латинській Америці.

Багаті ресурси ізначна територія перетворили країну у найбільшого експортера в регіоні, зокрема в агарному секторі Бразилія вважається “світовою фермою” після росту продажу сільськогосподарської продукції з дванадцятого до п’ятого місця. У Бразилії добре розвинута гірська промисловість, виробництво та сфера послуг. Країна є одним із найбільших світових виробників гідроелектроенергії та біопального, займає шосте місце у світі за виробництвом автомобілів та третє місце за випусками середньомагістральних пасажирських літаків (корпорація “Ембраєр”) [15]. Незважаючи на великий відсоток бідності та безробіття, економіка Бразилії одна з найбільш розвинутих неочікуваним приростом 3-4% у рік. Крім того, у перше десятиліття ХХ століття Бразилії вдалося подолати крайню бідність: 20, 5 мільйонів та 30 мільйонів бразильців поповнили середній клас держави. Бразилія зменшила свій зовнішній борг та погасила свій борг перед МВФ. З 2008 р. Бразилія стала зовнішнім кредитором (економіці було присвоєно інвестиційний статус). Незважаючи на світову економічну кризу (2008-2009 рр.), економіка Бразилії почала швидко відновлюватися і вже в 2010 р. темпи росту ВВП налагодилися. Сьогодні ВВП Бразилії – 2, 247 трлн. дол. (2013 р.) [3; 15].

Соціальна політика Бразилії названа ООН взірцем ефективної політики по боротьбі з бідністю. Програма “Болса Фамілія”, започаткована ЛулодаСілвою, передбачає витрачання 1% ВНП. Це сприяє покращенню становища щонайменше 25 млн. бразильців [1]. Крім того, уряд даСілви розпочав широку програму “Голоду – Ні! ”, найважливішими елементами якої є електрифікація віддалених регіонів; відкриття продовольчих складів; створення продовольчих магазинів, де встановлені занижені ціни на продукцію; будівництво цистерн для води у посушливих районах; організація заходів купівлі продуктів у малих фермерів, які неспроможні конкурувати з великими виробниками. Бразилія також розпочала боротьбу з великими землевласниками, виділяючи землю безземельним селянам, а також взяла курс на збереження тропічних лісів та контроль над браконьєрами (за деревиною). Істотне значення для країни має енергетична політика. Наприклад, у 2007 р. у Бразилії відбулось відкриття нафтового родовища, запаси якого оцінюються у близько 5-8 млрд. барелів. Нові поклади нафти було також знайдено в 2011 р. корпорацією “Петробрас” -нафтовий пласт Каріоку. Це зміщує Бразилію на другу