зниження авторитету ОУН, УПА серед населення, від чиєї підтримки залежала їхня життєздатність. Покарання мало різні форми в кожному конкретному випадку й залежало від рішення керівника чи суду. Наприклад, підпільник «Максим» отримав 25 буків (ударів палицями) за спробу зґвалтувати сільську дівчину у стані алкогольного сп’яніння. Свідками цього були його соратники, а також сільська молодь, яка брала участь в Андріївських вечорницях . Іншим видом кари було пониження в посаді чи усунення від виконання обов’язків. Улітку 1945 р. від роботи в боївці служби безпеки Залозецького району відсторонили підпільника «Переможця», зокрема через те, що у с. Ратище (Зборівський р-н на Тернопільщині) зґвалтував жінку. Він став рядовим підпільником . Заступник керівника СБ Дрогобицького обласного проводу ОУН «Черник» за зґвалтування був понижений до слідчого .
Пошук
Чоловіки, жінки й насильство в ОУН та УПА в 1940-1950-х рр.
Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
26
Мова:
Українська
Часто після першого виявленого факту насильства ґвалтівникам виносили лише попередження. У деяких випадках воно ставало серійним. На практиці це був не надто ефективний спосіб корекції поведінки злочинців. Слідство у справі підпільника «Грома» (Бібрецький район на Львівщині) в 1949 р. виявило численні зґвалтування жінок і дівчат по селах, які він чинив упродовж року (це все – окрім фінансових махінацій і порушення дисципліни). Щоразу після скоєного йому погрожували організаційним судом і переводили в інший район, щоб уникнути суспільного резонансу. У показаннях одного з його безпосередніх провідників «Ярка» зазначено:
«Коли я перебирав район пр[овідник] Дм. мені сказав так: “Ти будеш мати трьох жондових бугаїв” і очеркнув Дов., Степ і Грім, а головно на Грома казав мені під тим кутом уважати. [... ] Коли відійшли в терен з д[ругом] Соколом і зайшли на вечерю до с. Водники, Грім замість вечеряти почав грандувати жінку, яка подавала вечеряти» .
За декілька днів: «Також у Старому селі грандував горбату жінку, і вона, коли до неї зайшли другі повстанці, сказала: “Батько (Грім) кобили би сі чепав”« . Після вказаних епізодів «Грома» не лише не покарали, а підвищили до кущового. Далі в матеріалах справи йде перелік інших епізодів, записаних зі слів свідка на псевдо «Ян»:
«В селі Великі Глібовичі д[руг] Грім мав зносини (полові) зі старою жінкою, якої чоловік був у хаті, а до цеї хати заходили повстанці. Жінка цю справу розголосила на селі між жінками.
Цю справу відтак висунули деякі люди в очі членам організації в їхніх розмовах на всілякі теми. У тому ж селі в одній хаті дівчина лишилась з д[ругом] Громом сама в кімнаті. Внаслідок намагання Грома знасилувати цю дівчину, вона втекла з кімнати через вікно й розказала іншим, що її Грім хотів знасилувати.
У с. Давидів у хаті, в якій кватирував я та д[руг] Грім, Грім намагався знасилувати дівчину, яка з плачем прийшла до мене, а її сестра сказала: “Хіба ви не знаєте його? Він і мене чіплявся, але я його з місця відкинула, а сестра молодша не сміла так поступити, а він до неї лізе на силу”. У селі Давидів, як прийшли повстанці закватирувати до хати, в якій були мати та три доньки, жінки наробили галасу, “що вже прийшов той з золотим зубом” і дали зрозуміти, що він хотів їх уже не раз знасилувати» .
Зрештою 6 вересня 1949 р. за вироком суду «Грома» розстріляли .
У матеріалах кримінальної справи щодо колишнього районного СБ Григорія Сизонюка («Діброви») зазначено: «25 серпня 1946 р., будучи п’яним, домагався під загрозою застосування зброї від громадянки села Реченя Бруцької Надії полових зносин, яку за категоричний спротив міцно побив» . 6 вересня керівництво понизило його до рядового повстанця й попередило про можливі наслідки такої поведінки в разі рецидиву.
«В зимі (не пригадую, на яке свято), напившись до безтями, Діброва побив господиню хати на хуторі біля села Рудня (там, де перебував), а доньку намагався знасилувати. Коли друг Кропива намагався лагідно його заспокоїти – стріляв по ньому з пістоля. Подібний випадок трапився цеї зими (тобто вже 1948 р. - М. Г.) тільки з тою різницею, що стріляв надворі з автомата, але тоже по повстанцях, що його успокоювали» .
Незважаючи на ці факти (а також численні фінансові маніпуляції, фальшування звітів, розконспірацію), його призначили керівником ОУН у Дубровицький район, де він мав «перебрати терен». Акт обвинувачення «Діброви» було складено тільки у жовтні 1948 р.
Якщо злочинець не виправлявся після зауважень керівництва та здійснював, крім цього, інші правопорушення, тоді його притягали до відповідальності за сукупністю злочинів. В очах командування ці особи були непридатними до збройної боротьби. Страти повстанців найчастіше проводили перед загоном – із виховною метою. Обов’язковою умовою було зачитування повного тексту вироку. 22 січня 1944 р. військово-польовий суд загону імені Богуна засудив до смертної кари повстанця М. Савчука («Дорошенка») за «насильство одної дівчини в селі Заячині», а також за те, що стріляв в якійсь сільській хаті, відкрив вогонь по собаках і теляті, украв зброю, погрожував фізичною розправою одному з бійців через дівчину й утік з-під арешту . 28 вересня 1943 р. за мародерство, п’янство та зґвалтування селянки було страчено повстанця «Козака» . 18 листопада 1943 р. розстріляли С. Шевчука («Тютюнника») – за зґвалтування дівчини,