Чинники формування інформаційної безпеки Естонії

 

1. Дослідити методологію та джерельну базу  інформаційної безпеки держави.
2. Проаналізувати історичну еволюцію розвитку інформаційної безпеки.
3. Здійснити когнітивний аналіз чинників формування інформаційної безпеки Естонії.

 

РОЗДІЛ 1. Методологія дослідження проблеми формування інформаційної безпеки держави

1.1.Джерельна база дослідження

1.2. Методологія дослідження інформаційної безпеки  держави

РОЗДІЛ 2. Аналіз історичної еволюції розвитку інформаційної безпеки Естонії

2.1.  Історичні етапи формування інформаційної безпеки в Естонії...58

2.2Правові механізми формування інформаційної безпеки Естонії

РОЗДІЛ  3. Когнітивний аналіз чинників формування інформаційної безпеки в Естонії

3.1 Аналіз чинників формування інформаційної безпеки в Естонії…..75

3.2 Когнітивний аналіз чинників формування інформаційної безпеки Естонії

 

 

Головною метою політики національної безпеки Естонії є збереження та зміцнення незалежності та територіальної цілісності країни, а також забезпечення конституційного порядку і безпеки населення. Політика безпеки Естонії ґрунтується на принципі неподільності безпеки, необхідність міжнародного співробітництва і захисту демократичних цінностей. Естонія намагається внести максимальний внесок у забезпечення міжнародного миру і стабільності, будучи не лише споживачем, а й виробником безпеки.

Головними принципами політики безпеки і оборонної політики країни є активна участь у забезпеченні міжнародної безпеки, участь у миротворчих місіях і місіях з врегулювання криз, що проводяться під егідою різних міжнародних організацій (НАТО, ООН, ОБСЄ, ЄС).

Ці принципи зафіксовані в“Основах оборонної політики Естонії, затверджених у парламенті країни (Рійгікогу) у 2004 році. Приєднання Естонії до НАТО і ЄС значно зміцнило безпеку країни, а також включило її в процес співробітництва в області оборони і безпеки, координованого цими організаціями.

Забезпечення інформаційної безпеки досягається у процесі свідомої цілеспрямованої діяльності органів державного управління, по запобіганню можливого порушення їх нормального функціонування в результаті дії загроз та небезпек.

Ціллю забезпечення інформаційної безпеки є створення нормальних умов функціонування конкретного органу державного управління, а також проведення моніторингу стану інформаційної безпеки для розроблення оптимальної моделі функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки. На дану обставину також зазначають і інші дослідники.

Об’єкт дослідження: інформаційна безпека.

Предмет дослідження: дослідження чинників формування інформаційної безпеки в Естонії. 

Методи, використані при написанні дипломної роботи. У роботі використано різні методи наукового дослідження. Структурно-функціональний метод – для вивчення політичного становища Естонії після визнання незалежності. За допомогою методів аналізу та синтезу досліджувану проблеми формування інформаційної безпеки в Естонії, розчленовано на взаємопов’язані елементи та проаналізовано євроінтеграційний та євроатлантичний курс та причини їх впливу на формування системи національної безпеки, та інформаційної. У роботі широко використано методи емпіричних досліджень, зокрема аналіз документів та матеріалів.

 

 

 

Розділ ґрунтується на вже розробленій концепції розрізнення системи безпеки та системи забезпечення безпеки. Сказане зумовлює необхідність визначити мету функціонування даної системи.

Відсутність системи забезпечення інформаційної безпеки унеможливлює надійне забезпечення не лише інформаційної, а й національної безпеки. Головне призначення цієї системи полягає у досягненні цілей національної безпеки в інформаційній сфері, а отже основною функцією даної системи є забезпечення збалансованого існування інтересів особи, суспільства і держави в інформаційній сфері.

Система забезпечення інформаційної безпеки держави (СЗІБ) створюється і розвивається відповідно до Конституції та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері. Основу даної системи складають органи, сили та засоби забезпечення інформаційної безпеки, які вживають систему адміністративно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, та інших заходів, спрямованих на забезпечення стійкого функціонування системи державного управління.

Формування СЗІБ має відбуватись за усвідомлення необхідності функціонування механізму балансу інтересів усієї системи державного управління в інформаційній сфері.

Зазначимо, що за роки незалежності в Україні лише закладено основи для формування системи забезпечення інформаційної безпеки. Так, певним чином можна говорити про напрацювання великого масиву нормативно-правових актів, де визначені основні повноваження державних органів в інформаційній сфері. Президентом України вживаються активні заходи щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою. 

Важливе політико-правове значення мають діючі Укази Президента України "Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері" (22.04.98 р.); "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою" (16.09.98 р.); "Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади" (14.07.2000 р.); "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого доступу до цієї мережі" (31.07.2000 р.); "Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні" (09.12.2000 р.); "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року "Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій" (23.08.2001р.) та ін .

Водночас функціонування даної системи не обмежується лише великим масивом нормативно-правових актів. Відтак ми не можемо констатувати про остаточне створення основних елементів Системи забезпечення інформаційної безпеки. І причин тому є багато. Це і несформованість системи забезпечення національної безпеки, і невизначеність політики національної, а отже і інформаційної безпеки, і відсутність, врешті-решт, доктрини інформаційної безпеки, яка має розвивати положення Концепції національної безпеки, яка в Україні взагалі відсутня. Згодом недосконалість нормативно-правового регулювання даних процесів негативно впливає і на державне управління у даній сфері.[5]

Нормативно-правові засади побудови,