Дериваційні особливості оказіональних утворень зі значенням предметності в сучасному інформаційному дискурсі

У статті йдеться про оказіональні утворення зі значенням предметності, засвідчені в сучасному інформаційному дискурсі, передусім у мові преси, телебачення, радіомовлення, в Інтернет-джерелах; з’ясовано їхні дериваційні та семантичні особливості, а також функціональне навантаження.

Ключові слова: оказіоналізм, оказіональне утворення, значення предметності, інформаційний дискурс, дериваційна база.

 

Сучасний етап розвитку мови загалом та інформаційного дискурсу зокрема вирізняється значною кількістю новотворів, які використовуються для позначення тих чи тих процесів передусім суспільно-політичного життя. Відповідно, виникає потреба в більш глибокому дослідженні як неологічних одиниць, так і самого процесу неологізації [2, 44].

Філологічна наука накопичила чимало теоретичного і фактичного матеріалу, що з певних позицій з’ясовує питання індивідуально-авторських утворень (Г. Вокальчук, В. Герман, Д. Мазурик, А. Нелюба, Н. Сологуб, О. Стишов, Л. Струганець, О. Турчак та ін.) [1, 29]. Увага до проблем індивідуально-авторських новотворів протягом останніх десятиліть значно активізувалася, їхнє вивчення стає більш скрупульозним. Вітчизняні дослідники прагнуть якомога повніше зафіксувати в лексикографічних працях нові лексичні одиниці, вивчити природу лексико-семантичних явищ у новітній історії української літературної мови, з’ясувати причини і фактори інноваційних процесів, основні джерела поповнення національного лексикону, кількісні та якісні зміни тематичних груп неолексем, розв’язати проблеми нормування та подальшої систематизації неологічної лексики [1, 6]. Проте, незважаючи на поширений характер цього явища, воно поки що не отримало різнобічного, адекватного йому вивчення, що свідчить про актуальність та перспективність запропонованої наукової розвідки.

Мета статті полягає в тому, аби дослідити дериваційні особливості оказіональних утворень зі значенням предметності в сучасному інформаційному дискурсі.

Словниковий склад сучасного інформаційного дискурсу відображає всі процеси історичного розвитку українського пострадянського суспільства: зміни в політичному устрої України та вихід її на міжнародну арену як незалежної держави; нову політико-правову організацію суспільства та економічні перетворення в ньому, пов’язані з переходом від соціалістичної планової економіки до господарювання за ринковими законами; досягнення науки і техніки; відкритість українського суспільства та його інтеграцію в міжнародний культурний та інформаційний простір; розширення сфери функціонування української мови як державної тощо. Його оновленню сприяли як зовнішні, так і внутрішні чинники [2, 21-22]: будь-які нові поняття, що ставали набутком колективного мислення нової епохи, потребували номінації; поява нових результатів людської діяльності сприяла виникненню нових назв, формування нових царин науки стимулювало творення нових термінів і т. ін. Поряд із зовнішніми чинниками розвиток лексики визначають і внутрішні мовні фактори: характер словотвірного потенціалу; системні взаємозв’язки всередині різних тематичних груп слів; переносне вживання слова зі стилістичною метою і т. ін. Останні великою мірою сприяють появі так званих оказіональних утворень.

Оказіональні утворення є різнорідними щодо частиномовної належності. З-поміж них вирізняється численна група тих, що репрезентують частиномовне значення предметності, яку в мовознавчій традиції розуміють як узагальнену назву субстанціальних об’єктів, що є реальними предметами або сприймаються як такі в нашій свідомості, яка найлегше розрізняє саме ці матерії і чітко окреслює їх межі.

Оказіональні новотвори виникають внаслідок суб’єктивного індивідуального переосмислення словотвірних законів сучасної української мови та порушення семантичної системності словотвірного типу. Основу багатьох індивідуально-авторських номінацій становить творча фантазія індивідуума, який створює суб’єктивний образ об’єктивної дійсності. Індивідуально-авторські неологізми є одним із тих засобів, які допомагають творчій особистості показати сьогодення в усій його повноті, з усіма його суперечностями. Наприклад: Нині поліція має новий головний біль – міжнародну автомафію (Дзеркало тижня), де автомафія ← автомобільна мафія – «організація з викрадення та перепродування автомобілів»; Дати українській політиці добрячого стусана може МВФ <…>. Користь від таких євростусанів наші гаманці відчують нескоро (Інтернет-видання), де євростусани ← євро (європейські) стусани – «стусани Європейського Союзу»; Цим етнобумом у День Києва нагадав про свою літню неминучість фестиваль екологів, етнологів, музикологів усієї України «Трипільське коло: Земля» (Український тиждень), де етнобум ← етно (етнічний) бум – «галас навколо етнічного фестивалю» тощо. Такі словотворчі процеси викликані чи то необхідністю назвати нові поняття, зокрема ті, що характеризують особливості пізнання дійсності, чи то потребою виокремити певні відтінки смислу, дати нову оцінку зображуваному. «В умовах демократизації суспільного життя з’явилася можливість відверто говорити й писати не лише у вузько локальному середовищі, а й у державних, офіційних установах, вільно висловлювати свої погляди через радіо, телебачення, газети та журнали, Інтернет» [2, 21]. У сучасному інформаційному дискурсі формуються мовні смаки, що «визначають моду на виражальні стереотипи і впливають на масову свідомість мовців». Так, скажімо, останнім часом з’явилося чимало матеріалів, які маніфестують відносно нове поняття – Інтернет-блоги ← Інтернет, блог, де блог ← англ. blog (від web log − «Інтернет-журнал подій, Інтернет-щоденник») − «веб-сайт, де регулярно додаються записи у вигляді тексту». Блоги зазвичай є публічними й передбачають читачів, здатних долучитися до полеміки з автором. Для найменування людини, яка має свій блог, використовується й відповідний неологічний звуковий комплекс − блогер. Таке явище інформаційного дискурсу сприяло наповненню словотвірного гнізда за рахунок оказіональних утворень: блогоманія, блогодружба, блогоненависть, блогофанатзм і т. ін. Ілюстративний матеріал засвідчує перехід нейтральної, на перший погляд, електронної блогосфери на емоційний рівень: Блогодружба – це зовсім нецікаво, як у пісочниці дорослій людині. А от Дні блогоненависті в рунеті – оце було цікаво (Інтернет-видання) ; Що ви думали?! Закінчилася «Блогоманія» на фольк-спільноті! (Інтернет-видання) ; Блог часто наближає неприступних селебритіз до нас, смертних, але