+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
хворих на розсіяний склероз. Рівень білка у СМР зворотньо корелював з параметрами ПН1, ПН2, ПН3 і КНК сироватки (p=0, 003, p<0, 001, p=0, 042, p=0, 044), а також з ПН2 і ПН3 ліквору (p=0, 021 та p=0, 009). Концентрація IgG в крові виявилася на 9, 2% вищою за такою у хворих контрольної групи (p<0, 001), IgM – на 35, 0% (p<0, 001), циркулюючих імунних комплексів – на 52, 2% (p<0, 001). Виявлено зворотній кореляційний зв’язок між рівнем циркулюючих імунних комплексів і КНК тензіограм крові (p=0, 041). Мала місце пряма залежність ПН1 СМР від концентрації у сироватці IgG (p=0, 007). Тісні кореляційні зв’язки між окремими фізико-хімічними параметрами біологічних рідин і показниками білкового метаболізму в першу чергу відносились до пацієнтів з менінгоенцефалітами, а не з розсіяним склерозом.
При ішемічному інсульті встановлено достовірне збільшення в крові (на 19, 0%) рівня холестерину, в 2 рази – тригліцеридів, на 27, 1% – ліпопротеїдів низької щільності, на 19, 2% – ліпопротеїдів дуже низької щільності, зменшення на 38, 3% ліпопротеїдів високої щільності. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем ліпопротеїдів низької густини в крові і її ПН в зоні t=0, 01 сек (p=0, 020), позитивну взаємозалежність тригліцеридемії з параметрами ПН3 СМР (p=0, 046), а вмісту ліпопротеїдів низької густини – з ПН2 і КНК тензіограм ліквору (p=0, 019 та p=0, 002).
При інфекційних і пухлинних захворюваннях глюкоза виступає у якості поверхнево-інактивної сполуки (особливо відносно ПН3). Визначними сурфактантними властивостями глюкоза ліквору переважає у хворих з судинною патологією (коли t=1 сек і t=100 сек). При спондилогенних хворобах нервової системи міжфазна активність СМР і рівень глюкози між собою не пов’язані.
ВИСНОВКИ
1. Результати дослідження поглиблюють уявлення про патогенез інфекційних, судинних, спондилогенних, пухлинних і травматичних захворювань нервової системи внаслідок визначення фізико-хімічних властивостей біологічних рідин (крові та спиномозкової рідини), вивчення яких методом динамічної міжфазної тензіореометрії дає можливість прогнозувати тяжкість перебігу хвороби і контролювати хід лікувальних заходів, покращити діагностику.
2. У хворих без неврологічних захворювань параметри динамічного поверхневого натягу спиномозкової рідини залежить від віку пацієнтів, а реологічні властивості крові не відрізняються від таких у практично здорових людей. Існують тісні кореляційні зв’язки між окремими фізико-хімічними показниками не лише однієї біологічної рідини, а й різних (кров-ліквор). Міжфазні тензіограми ліквору не залежать від тиску спинномозкової рідини, кількості в неї клітин і показників протеїнрахії, але визначаються лінійною швидкістю кровоплину у екстракраніальних судинах.
3. У всіх групах неврологічних захворювань (інфекційних, судинних, спондилогенних, пухлинних, травматичних) спостерігаються значні порушення фізико-хімічного стану крові та спиномозкової рідини, які мають при різній патології свої особливості і визначаються віком хворих, тривалістю й ступенем тяжкості патологічного процесу, що дозволяє прогнозувати перебіг окремої хвороби. У пацієнтів на пухлини головного мозку за 10-15 діб після оперативного лікування спостерігається повне відновлювання параметрів динамічних міжфазних тензіореограм біологічних рідин.
4. Інфекційні та пухлинні захворювання мають абсолютно ідентичні зрушення фізико-хімічного стану біологічних рідин, які характеризуються зменшенням кута нахилу крові тензіограм крові, підвищенням її модуля в’язкоеластичності й часу релаксації на тлі нормальних параметрів спиномозкової рідини. Зростання поверхневого натягу ліквору в зоні коротких часів існування поверхні притаманне судинним, спондилогенним і травматичним хворобам, хоча останні відрізняються незміненою релаксацією сироватки. Спондилогенні захворювання перебігають з підвищенням ПН2 крові, а судинні – ПН3.
5. Найбільша залежність фізико-хімічного стану спиномозкової рідини від такого крові має місце при інфекційних захворюваннях нервової системи, менше – при судинних, ще менше – при спондилогенних і зовсім нетипова для пухлинних й травматичних. Лише травматичним хворобам притаманна залежність поверхневого натягу спиномозкової рідини від в’язкоеластичності та релаксації крові. Кореляційна залежність часу релаксації від тяжкості хвороби відсутня при будь-якому захворюванні нервової системи. Інфекційна патологія характеризується зв’язком з ПН2 крові і ПН3 спиномозкової рідини, спондилогенна – з модулем в’язкоеластичності, травматична – з ПН2 ліквору.
6. Фізико-хімічний стан крові і спиномозкової рідини у хворих на неврологічні захворювання визначається вмістом в біологічних рідинах білкових, ліпідних та вуглеводних сурфактантів і поверхнево-інактивних речовин. При різній патології на параметри динамічних міжфазних тензіореограм впливають неоднаково рівні глюкози, білка, його фракцій, імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів, С-реактивного протеїну, фібриногену, 2-мікроглобуліну, холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої, низької і дуже низької густини.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. У хворих на інфекційну патологію нервової системи зниження показників ПН2<63 мН/м і КНК<8 мНм-1сек1/2 крові свідчить про тяжкий перебіг хвороби.
2. У хворих на судинні захворювання головного мозку параметри ПН3>115% характеризують високий тиск ліквору, а КНК тензіограм крові >20 мНм-1сек1/2 і ПН1 СМР >76 мН/м – значну тяжкість перебігу інсульту. При ішемічному інсульті концентрації тригліцеридів в крові >3, 9 мМ/л і ліпопротеїдів низької густини >56% віддзеркалюють високу поверхневу активність СМР.
3. У хворих на спондилогенні захворювання нервової системи (остеохондроз хребта) збільшення ВЕ>37 мН/м свідчить про тяжкість хвороби.
4. У хворих на пухлинні захворювання головного мозку зниження ПН1 крові <67 мН/м при підвищенні ПН3 >60 мН/м відображають несприятливий перебіг хвороби.
5. У хворих на травматичні неврологічні захворювання підвищення ПН3 крові >59 мН/м, зниження КНК тензіограм сироватки <9 мНм-1сек1/2 і ПН1 СМР <72 мН/м