Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки

Переваги психоаналізу полягають у дослідженні психіки як цілісної та динамічної конструкції. Пізнання “Я” неможливо здійснювати без розуміння прихованих, але дієвих проявів несвідомого. З. Фрейд розділив психіку на три складові частини: “Его”, “Супер-Его”, “Ід” та описав функційні особливості кожної з них. Учень З. Фрейда К. Г. Юнг створив власну наукову систему поглядів на природу психіки. Він збагатив її поняттям колективного несвідомого, яке є надіндивідуальним утворенням та містить архетипічні образи. 

Водночас проблема несвідомої психіки є важливою не лише з теоретичної, але й з практичної точки зору. Особливого значення набувають питання, що стосуються генезису несвідомої сфери; факторів, що зумовлюють його індивідуальну специфіку; впливу несвідомих утворень психіки на розвиток онтологічних життєвих ліній індивіда і т. ін. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває питання адекватних методів дослідження несвідомого. 

Традиційно вважається, що проективні методи дослідження є найбільш поширеним інструментом вивчення несвідомої сфери. Вони мають значну перевагу у порівнянні з тестовими методами, оскільки останні зорієнтовані, як правило, на об’єктивацію дискретних психологічних характеристик. Теоретична розробка різноманітних аспектів проективного підходу здійснюється вченими Л. Ф. Бурлачуком, А. Корнером, Г. Ліндсеєм, Б. Мурштейном, О. Г. Соколовою, Ю. С. Савенко та ін. 

Серед проективних методик особливої популярності набули малюнкові методики, що використовуються психологами із різною метою: для діагностики розвитку інтелектуальної сфери особистості (Ф. Гудінаф, С. Степанов, Д. Харріс та ін.) ; для діагностики індивідуально-психологічних особливостей (К. Еппл, К. Маховер, В. С. Мухіна, О. Ф. Потьомкіна, О. С. Романова та ін.) ; з метою дослідження взаємовідношень у сім’ї (В. Вольф, Д. Кауфман, М. М. Кольцова, У. Лео, І. Корман, В. Халс, Г. Т. Хоментаускас та ін.) ; у психотерапевтичній та психокорекційній практиці (О. І. Захаров, А. С. Співаковська, Р. Хайкін, Т. С. Яценко та ін.). 

Всі варіанти малюнкових технік, що використовуються з метою психодіагностики, незалежно від дослідницьких завдань, характеру графічних прийомів та варіативності процедури, мають орієнтацію на визначення окремих психологічних характеристик. 

Інтерпретація графічних матеріалів здійснюється, як правило, з позицій тестового підходу, незалежно від того, у якій якості використовується методика – як тестовий чи проективний прийом. При цьому відсутня єдність поглядів вчених на проблему інтерпретації графічної продукції. Використання тестових методик виправдовує себе у ситуації, коли йдеться про вивчення певних дискретних характеристик психіки, але в ситуації, коли необхідно об’єктивувати глибинні феномени, їх застосування є недоцільним, оскільки не відповідає вимогам цілісного підходу до розуміння психічної організації суб’єкта у єдності свідомих та несвідомих проявів. Тестові інтерпретації мають еклектичний характер у тлумаченні окремих символів. Вони не враховують індивідуальної своєрідності особистості. 

Незважаючи на те, що проективні техніки у інтерпретації багатьох авторів претендують на вивчення сфери несвідомого, вирішення цього завдання за допомогою традиційного тестового підходу уявляється проблемним. Несвідоме має певну логіку та закони функціонування. Зрозуміти їх можливо лише за умови зближення з феноменологією внутрішнього світу особистості. Тестовий підхід до розуміння діагностичних можливостей малюнка недостатньо враховує факти ірраціональної природи несвідомого та можливості його вираження за допомогою ірраціональних проявів у образній символічній формі. Цей вагомий науковий пласт залишається поза увагою спеціалістів, оскільки інтерпретаційні схеми, що мають місце у роботі з малюнковою продукцією, повністю знаходяться під впливом тестового підходу. Одержані таким чином психодіагностичні дані перебувають поза життєво важливими особистісними значеннями суб’єкта. 

У другому розділі дисертаційного дослідження – “Психоаналітичний підхід у дослідженні психіки за допомогою комплексу тематичних психомалюнків” – мова йде про методику тематичних психомалюнків та її специфічні особливості, які дозволяють використовувати психоаналіз малюнків з метою глибинного пізнання психіки. Методика комплексу тематичних психомалюнків сформувалась у межах методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розробленого академіком АПН України Т. С. Яценко. Методика являє собою комплекс тем малюнків, що виконуються відповідно до інструкції. Пропонується “увійти” у тему, керуючись своїми внутрішніми спонуканнями, уникаючи критики та контролю свідомості стосовно техніки виконання малюнків. Процес малювання не потребує “інтелектуалізації” зображення, а передбачає орієнтацію на чуттєві емоційні спонукання. 

Специфіка запропонованих для виконання тем полягає у можливості актуалізації емоційних аспектів досвіду та відтворенні їх у образній формі. Символічний характер графічної продукції створює необхідну автору захищеність у передачі важливої для нього інформації. Психологічний зміст, відображений у малюнку в символічній формі, репрезентує невідому, але емоційно важливу для автора інформацію. Аналіз малюнкової продукції здійснюється на основі феноменологічного підходу, який передбачає побудову інтерпретації, виходячи із розуміння малюнка самим автором. З метою розуміння кожного окремого символу в роботі з малюнками використовується діалог з автором. Діагностично-психокорекційний діалог допомагає психологу зрозуміти логіку несвідомого, яка становить когнітивний рівень психологічного захисту. Проте доцільно мати на увазі, що у діалозі автор передає не нейтральні враження, а афективні фіксації та суб’єктивне бачення подій власного життя. У цьому випадку мова одночасно є і “інструментом обману, і знаряддям досягнення істини”. У зв’язку з цим вербальний матеріал є настільки ж необхідним для роботи, як і малюнок. Текст забезпечує можливість більш глибокої