Діалектизми як територіально здиференційовані елементи в сучасному художньому мовленні

повзуча нехар («Москалиця»), де мольфар – «чарівник»; 2) ЛСГ на позначення предметів побуту: Він накрив сонну Матронку під саму шию джергою, а сам, накинувши таку-сяку одіж, пішов у хороми («Солодка Даруся»), джерга – «товста і груба тканина; рядно, покривало, килим»; Так і так, каже Полотнючка, мовляв, хліб надумала пекти, а таси діряві, чи не позичили би, сусіди («Москалиця»), де таса – «бляшана форма для випікання хліба, калачів»; Уласій має цапіну й сокиру в руках («Майже ніколи не навпаки»), де цапіна – «важіль, держак з загнутим металевим кінцем для пересування або підтягування колод»; 3) ЛСГ на позначення господарських будівель та їх частин: Видко, тато був спершу ранений, і рятувався. Бо я знайшов його коло ватри серед колиби («Майже ніколи не навпаки»), де колиба – «житло чабанів і лісорубів»; А дальні гості повлягалися у весільній шопі на лавицях та столах – і раді, що господарі не всі наїдки в пивницю позабирали («Майже ніколи не навпаки»), де шопа – «покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу і т. ін. «; 4) ЛСГ на позначення рослин і тварин: І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім’я («Солодка Даруся»), де половик – «яструб»; І вона, майже безтямна, ніби напоєна матриганом, і собі зсувається на землю – та так і падають, обоє, в мох чи зіпріле листя («Майже ніколи не навпаки»), де матриган – «беладонна»; 5) ЛСГ на позначення одягу: Вбралася тепло. Зверху на вовняну кацавейку накинула половинку тертого-перетертого, давно вицвілого ліжника («Солодка Даруся»), де кацавейка – «легкий жилет»; І притулилися Михайло з Матронкою одне до одного так близько, що навіть через грубі їхні сардаки було чути прискорене биття сердець («Солодка Даруся»), де сардак – «рід теплого верхнього жіночого та чоловічого одягу з грубого домотканного сукна»; 6) ЛСГ на позначення продуктів харчування: А в ґарчик – квашену капусту з опеньками; тоді вже пекла пісний малай – круглий кукурудзяний хлібець, варила бандулі – білу квасолю завбільшки з півмізинного пальця й заправляла її смаженою на олії цибулею («Майже ніколи не навпаки»), де бандолі – «сорт добірної квасолі», малай – «вид хліба з кукурудзи, гороху або проса»; Та Іван частенько завертав Маріїні попоїдки, показуючи на баняк звареної бараболі чи чавун кулеші («Солодка Даруся»), де бараболя – «картопля», кулеша – «страва с кукурудзяного борошна» тощо.