Діловий етикет як передумова ефективного ділового спілкування менеджера

Діловий етикет, як і інші різновиди етикету, побудований на певних принципах: 

1. Принцип розумного егоїзму (виконуючи свої функціональні обов'язки, не слід заважати іншим виконувати свої). 

2. Принцип позитивності: якщо не можеш сказати щось позитивне чи приємне іншій особі, то краще промовчати. 

3. Принцип передбачуваності поведінки в різних ділових ситуаціях (ділова людина не лише знає правила ділового етикету, але й дотримується їх: є пунктуальною, обов'язковою, знає, як і кого привітати, уміє провести ділову бесіду тощо). 

4. Принцип доцільності: певні правила діють у певний час, у певному місці, з певними людьми. 

5. У ділових стосунках існує низка “умовно заборонених” тем для неформальних бесід, з яких не варто зав'язувати гострі дискусії, обговорювати або ж недоречно розпитувати. Це: 

а) релігійні переконання та демонстрація релігійних атрибутів; 

б) політичні уподобання та прихильності; 

в) аспекти особистого, приватного життя; 

г) заробітна плата, достаток, фінансові проблеми; 

д) стан здоров'я власний та інших осіб; 

е) зовнішність інших людей (особливо за їх відсутності). 

Принципи ділового етикету відображають основні вимоги до поведінки учасників ділового спілкування. На їх основі виробляються різноманітні етикетні приписи (правила, норми), які обумовлюють поведінку фахівців в кожній ситуації їх професійної діяльності. їх зміст можна узагальнити в таких основних правилах, як: 

- ставитися з повагою до колег, клієнтів, партнерів; 

- дотримуватися даного слова; 

- робити все вчасно; 

- бути привітним; 

- говорити чітко і розбірливо; 

- не говорити зайвого; 

- берегти свій час та час інших людей; 

- бути справедливим; 

- бути уважним до людей; 

- слідкувати за зовнішністю та манерами [3, c. 51]. 

Найчастіше темами для встановлення емоційних контактів, знайомства, подолання розбіжностей є: мистецтво (театр, вернісажі, живопис, кіно, музика), подорожі, нові книги та публікації, хобі, країнознавча інформація, спорт, погода тощо. Щоб бути професіоналом своєї справи, діловій людина треба дбати не лише про свої ділові якості, а й про розвиток і збагачення свого розуму, інтелекту, бути напоготові до сприйняття нового. 

 

 

Етика – це уявлення про правильну або неправильну поведінку під час досягнення конкретної цілі [5, с. 394]. Ділова етика – це система загальних етичних норм і правил поведінки суб´єктів підприємницької діяльності, їх спілкування і взаємодії. Вона виявляється як на мікрорівні – це моральні відносини в організаціях, так і на макрорівні – це моральні відносини між суб´єктами господарської діяльності. Ділова етика регулює відносини бізнесмена, підприємця, менеджера зі своїми партнерами, конкурентами, клієнтами, працівниками тощо. З огляду на неї відбувається [2, с. 14-16]: 

• регулювання відносин між економічними суб´єктами ринку на підставі виконання договірних зобов´язань та дотримання права. Йдеться про виконання сторонами контрактних зобов´язань, покриття збитків партнера в разі заподіяння шкоди, запобігання порушенням ділової практики та вільної конкуренції; додержання правил та норм, що стосуються реклами, використання товарних знаків, прав захисту промислової власності, справедливих умов здійснення спільної підприємницької діяльності; 

• виконання норм та правил державного регулювання, що встановлюють заходи контролю з боку держави за додержанням законодавства, стандартів, постанов та розпоряджень з конкретних питань підприємницької діяльності; 

• регулювання відносин бізнесу із споживачами. Йдеться про сумлінне ставлення до споживача. Реклама повинна мати чесний та достовірний характер, а також задовольняти вимоги споживачів щодо кількості, якості, асортименту, новизни, технічних характеристик товарів, що випускаються на ринок. Передбачається обов´язкове дотримання стандартів та вимог щодо сертифікації продукції, забезпечення інтересів споживачів; 

• відносини бізнесу із суспільством. Передбачається, що керівники зобов´язані приймати рішення і здійснювати дії, спрямовані на підвищення рівня життя як працівників самої організації, так і суспільства загалом; 

• культури ділового партнерства – дотримання партнерських відносин, побудованих на довірі, добропорядності, чесності, почутті обов´язку, вмінні тримати своє слово; виключення обману, безвідповідальності, зловживань довірою партнера та ін., а також забезпечення етичного ставлення підприємця до своїх працівників, повага до людей та почуття гуманності. 

У міжнародній комерційній практиці етика бізнесу – це сукупність норм і правил, розроблених і прийнятих на багатосторонній основі, які визначають відносини між господарськими суб´єктами різних країн, що виступають контрагентами в міжнародних угодах. З міжнародних етико-правових норм повинні виходити багатосторонні угоди, резолюції, декларації, документи, що виробляються міжнародними економічними організаціями (як міжурядовими, так і позаурядовими), до яких приєдналася країна – учасниця міжнародної угоди [2]. 

Джим Коллінз у книзі «Від хорошого до великого», яка за рейтингом увійшла до кращих бізнес-книжок, написаних за останніх двадцять років, писав: «поєднуючи культуру дисципліни з етикою підприємництва, ви отримуєте магію видатних результатів» [4]. На жаль, доводиться констатувати, що серед тих, хто сьогодні займається бізнесом, є чимало таких, хто перебуває у суперечності із законодавством та етичними