Діяльність Ліги Націй у міжвоєнний період

Свободу совісті і релігії

Підтримка соціального контролю і суспільної моралі

Перевірка зловживань як наприклад работоргівлі, рух зброї і алкоголю

Запобігання будівництва фортифікацій і створення військових і морських сил

Сприяння торгівлі. «

Мандат «C» третя категорія: Це були території, «які, унаслідок розкиданості їхнього населення, або його нечисленності, або віддаленості країн від центрів цивілізації, або географічної суміжності з територією Відповідальної держави, або через інші обставини, може бути краще всього адміністрована під законами Відповідальної держави. «

Території управлялися «Відповідальними державами», як наприклад Сполучене Королівство мало Палестинський мандат і Південноафриканський Союз у разі Південно-Західної Африки, до того часу, коли території були визнанні здібними до самоврядування. Було чотирнадцять підмандатних територій, що були поділені серед шести Відповідальних держав: Сполученим Королівством, Францією, Бельгією, Новою Зеландією, Австралією і Японією. На практиці, підмандатні території розглядалися як колонії і були взяті до уваги критиками як здобич війни. За винятком Іраку, який приєднався до Ліги 3 жовтня 1932, ці території не почали набувати їх незалежності до Другої Світової Війни, процес, який не скінчився до 1990. Після Другої Світової, більшість підмандатних територій, що залишилися, стали Підопічними територіями Організації Об'єднаних Націй [5].

 

 

 

Для ґрунтовного аналізу діяльності Ліги націй наведемо успіхи та невдачі які спіткали цю організацію за географічним принципом.

Аландські острови. Аландські острови – архіпелаг близько з 6500 островів між Швецією і Фінляндією. Острови мали шведськомовне населення, але в 1809 Швеція передала як Фінляндію, так і Аландські острови Російській імперії. Коли Фінляндія оголосила незалежність в грудні 1917 р. після Жовтневого перевороту, більшість населення Аландських островів висловилась, щоб знову стати частиною Швеції; Фінляндія, проте, вважала, що острови є частиною їх нової держави, оскільки росіяни включили їх в Фінляндське генерал-губернаторство сформоване в 1809 р. Шведський уряд підняв питання перед Лігою в 1921 р. Після розгляду, Ліга визначила, що острови повинні бути частиною Фінляндії, але управлятися автономно, відводячи потенційну війну між двома країнами.

Албанія. Кордон між Албанією і Королівством Югославією збережено в суперечці після Паризької Мирної Конференції у 1919, і югославські війська зайняли частину албанської території. Ліга послала комісію представників до регіону. Комісія зробила висновки на користь Албанії, і Югославські сили відійшли в 1921. Війну знову запобігли [5].

Верхня Сілезія. По Версальському договору повинен бути проведений плебісцит про належність Верхньої Сілезії і визначити чи територія повинна бути частиною Німеччини або Польщі. Дискримінація і застосування сили, проти поляків призвели до низки Сілезьких повстань (1919 і 1920). У плебісциті, приблизно 59. 6% (близько 500, 000) голосів було віддано за з'єднання з Німеччиною, і цей результат призвів до Третього Сілезького повстання у 1921. Ліга взялась за врегулювання конфлікту. У 1922, після шеститижневого дослідження прийшли до висновку, що земля повинна бути поділена; це рішення було прийнято як країнами, так і більшістю населення Верхньої Сілезії.

Мемель. Портове місто Мемель або зараз Клайпеда і Клайпедський край був під контролем Ліги після кінця Першої світової війни і управлявся французьким генералом протягом трьох років. Хоча населення було здебільшого німецьким, литовський уряд висловив претензії на території, і литовські сили вторглися в 1923. Ліга погодилась, щоб віддати землю навколо Мемеля до Литви, але оголосили, що порт повинен зберегти міжнародну зону; Литва погодилась. Рішення вважалося як невдача (Ліга виступала проти використання сили), але збереження міжнародного статусу порту, без істотного кровопролиття, було перемогою Ліги.

Греція і Болгарія. Після інциденту між прикордонниками на кордоні між Грецією і Болгарією в 1925, Грецькі солдати вторглися на терени Болгарії. Болгарія наказала її солдатам забезпечити тільки видимість опору, довіряючи Лізі врегулювати суперечку. Ліга дійсно засудила грецьке вторгнення, і призвала як до виведення грецьких військ, так і компенсації на користь Болгарії. Греція поступилася, але скаржилася на Корфу.

Саар. Саар була провінцією, сформованою з частини Пруссії і Рейнланд-Пфальц під владою Ліги, після підписання Версальського договору. Плебісцит мав відбутися через п'ятнадцять років після Версальського договору, щоб визначити чи регіон повинен належати до Німеччини або Франції. Референдум відбувся 1935, 90. 3% голосів були на користь Німеччини, і земля стала частиною Німеччини знову.

Мосул. Ліга вирішила суперечку між Іраком і Туреччиною, щодо контролю над колишньою Оттоманською провінцією Мосул в 1926 р. Великобританія, отримала від Ліги Націй A-мандат над Іраком в 1920 і тому представляла Ірак в його закордонних справах, Мосул належав до Іраку; з іншого боку, нова Турецька республіка претендувала на провінцію як частину її історичної прабатьківщини. Три представники комітету Ліги Націй були відправлені до регіону в 1924, щоб вивчати ситуацію і в 1925 рекомендується регіону, приєднатися до Іраку, за умови, що Великобританія мала би мандат над Іраком ще 25 років, щоб гарантувати автономні права курдського населення. Рада Ліги прийняла рекомендацію 16 грудня 1925, щоб віддати Мосул Іраку. Британія, Ірак і Туреччина підписали договір 5 червня 1926, що до передачі Мосула Іраку [5].

Ліберія. Чутки про рабство в незалежній африканській країні Ліберія, примусила