Діяльність педагогічного колективу з розвитку учнівського самоврядування

звички мовчати.

Ефективність учнівського самоврядування забезпечують:

• аналіз його діяльності як важливої ланки педагогічного процесу; 
• визначення основних напрямів співпраці;
• доброзичлива вимогливість і піклування про учнів, педагогів; управління стосунками між педагогами й учнями;
• корекція діяльності педагогів, що співпрацюють з різними видами самоврядування; довіра до самоврядування;
• підтримка за будь-яку ціну ініціативи з боку самоврядування; 
• стимулювання через схвалення й узгодження адміністративної дії (наказу) з органами самоврядування;
• недирективні бесіди з довіреними особами учнівського самоврядування; 
• інформування самоврядування у школах про перспективи розвитку школи [15, с. 11].

Нерідко в роботі з учнівським самоврядуванням припускаються таких типових помилок: дотримання традицій адміністративно-наказової педагогіки, відсутність бажання і вміння співпрацювати з учнівським самоврядуванням; ігнорування прав і обов'язків органів самоврядування, їх думки при розв'язанні найважливіших питань життя колективу школи; нерозуміння своїх функцій і функцій учнівського самоврядування; упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування, відсутність терплячості й витримки у стосунках із членами учнівського самоврядування тощо.

1.2. Умови ефективної організації учнівського самоврядування

Спираючись на проведений аналіз поняття і структури учнівського самоврядування, можемо зробити висновок, що для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні відповідні умови:

Для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні такі умови:

• подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами;
• залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, боротьби з негативними явищами у середовищі учнів. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів куріння, вживання алкоголю і наркотиків;
• надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків. Слід чітко визначити, за які питання шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен учень;
• підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу, які мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов'язків;
• прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку;
• повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, ненав'язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування;
• кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління;
• практикування в дитячому колективі зміни функцій керівника і підлеглого. Тривале перебування школяра на керівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства та ін.). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брало участь якомога більше учнів, щоб воно постійно оновлювалося. Це дасть змогу значній частині школярів набути організаторських навичок;
• систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі [5, с. 9].

На думку М. І. Приходько організація й успішна діяльність учнівського самоврядування пов’язана з вирішенням ряду складних проблем, які актуальні й у наш час, а саме:

• розширення сфери діяльності учнів самоврядування і його органів, з пошуками найдоцільнішої структури;
• виховання організаторів, справжніх юнацьких лідерів, які будуть фактично, а не формально здійснювати шкільне самоврядування;
• підвищення ефективності рівня педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням [25, с. 50].

Тому, аналізуючи минулий і сучасний досвід організації учнівського самоврядування, визначимо ряд провідних умов і принципів, опора на які сприяє активізації молодіжної участі в умовах школи, підвищує ступінь участі, рівень суб’єктивного задоволення від спільної діяльності, взаємодії.

1. Партнерство. Одним з базових принципів спільної зі школярами діяльності в рамках управління шкільним життям, організації дозвілля чи просто проведення певних заходів є партнерське ставлення та відповідний тип спілкування, виконання спільних дій. Формування партнерських взаємин на рівні „педагог-учитель” чи „педагог-директор”, або ж „учень- директор” не слід асоціювати з втратою взаємоповаги чи панібратстством. Скоріше навпаки: рівень взаємної поваги та порозуміння значно підвищується, зникає формалізм у взаєминах, підвищується адекватність у сприйманні спільно поставлених завдань та один одного, долаються основні комунікативні бар’єри. Вийти на рівень партнерства у спілкуванні і діяльності можна перед-усім через виховання педагогів, учнів, керівників школи, оскільки це вимагає від партнерів високої рефлексії, усвідомлення цінності спільної діяльності та важливості спільних цілей.

2. Робота з активом. У безпосередню діяльність щодо організацій учнівського самоврядування включається, передусім, той сектор шкільної громадськості, який називаємо активом. На думку Ю. С. Пшеничної наявність праце-здатного та дієвого активу є суттєвим фактором організації учнівського само-врядування колективу, його демократизації [27, с. 37]. До складу активу вхо-дять, передусім, учні, які виконують ті чи інші суспільні доручення (члени уч-комів, шкільних парламентів, редколегій шкільних газет, старости класів, члени громадських організацій, що діють у школі, гуртків, творчих об’єднань тощо).

Специфічні напрямки виховної роботи з активом:

• виховні заходи, спрямовані на усвідомлення учнями власних обов’язків, функцій та завдань колективу (інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення, індивідуальні бесіди, повсякденне спілкування);
• надання повсякденної практичної допомоги в роботі, організація обміну досвідом роботи;
• контроль і спостереження за роботою активу, створення ситуацій, в яких учні зможуть презентувати результати своєї роботи;
• організація самостійного планування, самостійного аналізу результатів, заохочення учнівської ініціативи [4, с. 36].