Діяльність педагогічного колективу з розвитку учнівського самоврядування

style="text-align: justify;">3. Забезпечення розвитку колективу через формування перспектив. Особливе значення у справі шкільного самоврядування має формування перспективних цілей для учасників. А.С. Макаренко свого часу сформулював закон розвитку колективу: «Колектив повинен постійно рухатися вперед, досягати все нових і нових успіхів, щоразу все більше впливати на розвиток і особистісне формування всіх членів». Зупинка в розвитку колективу призво-дить до його ослаблення і розпаду. Колективна перспектива – це віддалена у часі мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікавлена переважна більшість членів колективу [10, с. 28]. Характер і зміст перспективи залежить від індивідуальних вікових і психологічних особливостей учнів, колективних та особистих інтересів і потреб.

4. Формування суспільної думки. Вагомим фактором розвитку і досягнення зрілості колективу є формування суспільної думки, особистої відповідальності. На думку В. З. Кулика важливі громадянські якості особистості закладаються у школі, дитячих колективах. Під суспільною думкою слід розуміти погляди, що домінують в учнівському середовищі стосовно певних фактів та явищ колективного життя. Формувати і розвивати в колективі здорову суспільну думку можна лише за умови добре налагодженої практичної діяльності учнів, тобто самоврядування. Цікавим є співіснування власної життєвої позиції та наявністю колективної думки [15, с. 13].

5. Створення ситуації змагання часто використовується як метод активізації участі молоді в умовах школи, оскільки він відповідає особливостям дитячої природи, а також є доступним для дитини способом –співставлення – оцінити результати власної діяльності або ж діяльності колективу. Організація змагання вимагає чіткого формулювання мети і завдань (мотивація діяльності), встановлення чітких правил і умов діяльності [29, с. 3].

6. Педагогічна допомога, а не контроль за діяльністю суб’єктів учнівського самоврядування. Цей принцип передбачає забезпечення реальних прав і обов’язків учасників самоврядування; цілеспрямоване навчання організаторів шкільного життя необхідним для цієї справи умінь та навичкам, створення ситуацій спільного навчання педагогів та учнів, реагування на будь-яку активність з боку учнів [13, с. 27].

Отже, успішне розв’язання проблем учнівського самоврядування в контексті сучасних соціально-педагогічних процесів передбачає визначення оптимальних варіантів взаємодії школи з дитиною, її соціальним оточенням, вирішення ряду завдань спільними зусиллями, що сприятиме розвитку самостійності й формуванню готовності учнів до виконання громадських та особистих обов’язків, а також самовдосконаленню та саморозвитку. 

1.3. Впровадження учнівського самоврядування в практику шкільного життя

Визначальними умовами результативності учнівського самоврядування є чіткість і конкретність планування, координація діяльності різних підрозділів.

Система самоврядування може набувати будь-яких форм у тому чи іншому конкретному навчальному закладі, але вона повинна функціонувати так, щоб кожний учень розвивався та ставав соціально успішною особистістю. Без реалізації фундаментальних принципів демократичності самоврядування перетворюється в ту чи іншу форму авторитарності.

Виховний ефект самоврядування залежить не стільки від його форм, скільки від демократизації шкільного життя [5, с. 10].

Головна умова ефективності розвитку самоврядування полягає в тому, що відбувається масове включення всіх виконавців в управління та організацію діяльності колективу [25, с. 67].

Серед педагогів існує думка, що розвинуте учнівське самоврядування – це, насамперед, впровадження нових органів і відповідальних посад. Однак не отримуючи допомоги від учителів, такі органи існують формально і дискредитують саму ідею самоврядування.

Важливо зрозуміти, що активізація процесу включення учня в систему самоврядування не може йти шляхом подальшої формалізації через організацію різного роду заходів, створення нових органів. Така спрямованість не лише малопродуктивна, але і шкідлива, оскільки паралізує морально-психологічне і емоційне входження особистості в процес управлінської самореалізації.

Розвиток самоврядування тісно пов’язаний з тим, наскільки учні здатні компетентно і зріло вирішувати питання колективної діяльності, приймати управлінські рішення і активно впроваджувати їх у життя. За даними опитування він гальмується значною мірою тим, що учні мають мало управлінських знань і досвіду колективної роботи. Тому доречно ввести “Курс з основ організаторської роботи”. У процесі навчання учні вивчають особливості поведінки особистості в процесі колективної діяльності, аналізують різні управлінські ситуації, знайомляться з психолого-педагогічними методами управління, вчаться прийняттю управлінських рішень. На заняттях розглядаються, наприклад, принципи організації учнівського самоврядування:

• самостійність – “не по підказці і рішенню вчителя”, “максимум довір’я з боку адміністрації і висока свідомість учнів”, “всі питання життя класу учні вирішують самі”;
• ініціативність – “сміливість і наполегливість у вирішенні всіх питань”,
• “розвиток ініціативи, щоб не було байдужих”;
• рівноправність всіх учнів – “самоврядуванням повинні займатися всі учні, а не лише активісти”, “має бути масовість самоврядування”;
• широкі повноваження учнівських колективів – “дати учням більше прав в організації навчального процесу”, „довіряти школярам вирішення конкретних питань”;
• принциповість і відповідальність – “підвищити відповідальність за все, що відбувається в колективі; бути принципово відповідальним як у загальних питаннях, так і коли це торкається когось особисто”;
• гласність і демократія – “керувати самоврядуванням повинні особис-тості, що користуються авторитетом”, “необхідна демократизація всіх сторін шкільного життя, повага до думки кожного”;
• інформованість – ширше пропагувати задачі самоврядування, вивчати досвід роботи тих шкіл, де ефективно діє самоврядування; застосо-вувати ділові ігри, в процесі яких учні навчаються основам організації самоврядування;
• облік і контроль – “без управління, регулювання і контролю самовря-дування перетвориться в анархію” [4, с. 37].

Наприклад, необхідні організаторські знання учні отримують на заняттях гуртка “Школа організованості” (5-9 класи). Заняття проводяться за спеціально розробленою програмою, що включає такі теми, як “Чи вмієш ти планувати”, “Самоконтроль і самооцінка” тощо. Учні знайомляться з основами