Діяльність педагогічного колективу з розвитку учнівського самоврядування

проведені, контролює їх виконання). Президент контролює діяльність Ради, виступає із законодавчими ініціативами (пропонує свої заходи, особливі правила їх проведення), має також право вето – заборони будь-якого закону, скасування проведення будь-якого заходу. Найкраще, якщо до Ради обирають по одному представникові від кожного класу.

Кабінет міністрів – ті, хто безпосередньо виконують Статут та закони, організовують заходи. Їх називають виконавчою владою.

Парламентська республіка. У Парламентській республіці обирають безпосередньо Раду. Вже сама Рада обирає Голову на першому своєму засіданні. Це колегіальний орган, який має практично ті самі функції, що й одноосібний орган – Президент. Рада призначає Кабінет міністрів і контролює його роботу. Голова ради тільки очолює її, веде засідання Ради [13, с. 29].

Можуть бути і проміжні (так звані змішані) форми правління шкільної республіки. Які саме – проконсультуйтеся зі своїм учителем правознавства.

2.3. Алгоритм роботи педагогів та учнів з організації учнівського самоврядування

Самоврядування має займатися, переважно, організацією позаурочного часу. Крім цього, самоврядування має також активно брати участь у всьому шкільному житті. Було б, звичайно, непогано, якби учні мали право якось вплинути на недбалого чи некомпетентного вчителя, визначити програму додаткових курсів чи усунути непопулярні та не потрібні предмети, взяти участь у розподілі коштів шкільного бюджету. Було б добре, якби учнів допустили до складання розкладу уроків. Однак поки що таких прав у самоврядування немає. Поки що ці права – у компетенції директора, його заступників, батьків та спонсорів. Тому варто зосередитися на тому, що можна вирішувати – на позакласній роботі.

Напрями роботи самоврядування:

1. Прес-центр. Його ще називають юнпрес. Дуже добре, якщо в навчаль-ному закладі знайдуться досить такі невеликі гроші для того, щоб роздрукувати шкільну малотиражну газету. А учні з журналістським хистом завжди знайдуться. Така газета виконує багато функцій: доводить до відома учнів справи самоврядування, друкує оголошення про головні заходи, розповідає про перемоги учнів, намагається злагодити конфлікти.
2. Туризм та екскурсії. Досить легко організувати екскурсії по рідному місту, по Україні. Маленька підказка: оптом купувати туристичні тури завжди вигідніше. Більшість фірм, які організовують екскурсійну роботу з дітьми, дають досить суттєві знижки.
3. Спорт та здоров’я. Одна справа, коли змагання організовує вчитель фізкультури, інша – коли такі змагання організовує самоврядування. У декількох школах бачив змагання з армреслінгу. В інших – змагання на найбільшу мускулатуру. 
4. Дозвілля. Ніхто так цікаво не напише сценарій КВК, як сама команда, яку потім не треба просити виходити на сцену.
5. Турбота. Знаєте, скільки немічних, хворих, старих мешкає в будинках, які розташовані біля вашої школи? Вони чекають вашої допомоги. Ні, вони не чекають, вони волають про неї. У ваших силах їм допомогти.

Усі напрямки оформляють у вигляді відповідних органів виконавчої влади (їх назва може бути будь-якою), які й займаються безпосередньо роботою [4, с. 38].

Алгоритм створення ініціативної групи для педагога-організатора передбачає наступні рекомендації:

1. Проаналізуйте можливості, вміння, риси характеру тощо своїх вихованців, з якими ви постійно працюєте і яких добре знаєте. Виділіть серед них 3-4 особи і розпочніть з ними розмову про стан та дієвість вашого органу самоврядування або взагалі про його наявність. Підведіть до того, щоб діти самі запропонували створити чи реформувати існуючий парламент, учком тощо.
2. Дайте їм завдання продумати мету і завдання, які повинен вирішити цей орган самоврядування, і призначте дату, місце та час зустрічі, на якій ви з ними все це обговорите.
3. Під час зустрічі запропонуйте дітям по черзі висловити свої міркування. Після кожного виступу дайте можливість усім поставити свої запитання. Потім, відмітивши найцікавіші і найконструктивніші ідеї, самі поставте кілька запитань, які підведуть дитину до розуміння своїх помилок і неточностей.
4. Обговоріть з ними алгоритм створення ініціативної групи (краще мати надрукований варіант або запропонувати їм його записати).
5. Ознайомте їх із методикою проведення «мозкової атаки», «пресатаки», ділової гри «Захист проектів», підбиття підсумків у формі «перехідного мікрофона» та допоможіть підготуватися до виступів, продумати мотивацію для своїх однолітків. Головне – націльте їх на простоту, доброзичливість у спілкуванні та чіткість і ясність у формулюванні своїх ідей та думок.
6. Тепер наберіться терпіння і дайте попрацювати самим дітям. Періодично цікавтеся їхніми успіхами і кроками вперед, запропонуйте свою підтримку і присутність на їхніх зустрічах не в ролі педагога, а для моральної підтримки і при необхідності певної методичної допомоги чи поради.
7. Проаналізуйте разом з дітьми їхні успіхи і невдачі. Краще, коли це спочатку вони зроблять самі (кожен за себе, потім свої враження від роботи товаришів, пропозиції, як можна виконати ту чи іншу ділянку роботи краще), а вам залишиться сказати те, про що не було сказано, і підбити загальний підсумок роботи дітей, відзначивши ще раз найуспішніші моменти [13, с. 34]. 

Проводити таку роботу потрібно систематично, крок за кроком, рухаючись уперед, поступово утверджуючи впевненість у собі дітей, з якими почали працювати на початку, і залучати нових.

Алгоритм створення ініціативної групи учнями передбачає наступні кроки:

1. Поділіться своєю ідеєю з найближчими друзями (3-4 особи) і проаналізуйте їхнє ставлення до цього питання.

2. Якщо їм сподобалася ваша ідея, кожен із присутніх повинен проаналізувати захоплення та риси характеру своїх знайомих. Далі обговоріть усі запропоновані кандидатури і визначте дату, місце та час наступної зустрічі, на яку вже будуть запрошені обрані вами люди. Проаналізуйте