Діяльність українського сокільського товариства за головування В. Нагірного

 

Папенко Є. М.

 

Розглядається діяльність українського молодіжного товариства “Сокіл” за головування В. Нагірного. Підкреслено роль В. Нагірного у зародженні українського сокільського руху в Східній Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Проаналізовані причини створення сокільських товариств та вплив чеського й польського сокільства. Розкрито вплив соціально-політичних процесів, які відбулись на західноукраїнських землях наприкінці XIX ст., на зародження та розвиток сокільства. Розглянуто гімнастично-спортивну, протипожежну та культурно-просвітницьку діяльність українського молодіжного товариства “Сокіл”у Східній Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Висвітлено форми та засоби фізичного виховання. Акцентується увага на значенні гімнастики та спорту для українського народу напередодні Першої світової війни. Розглянуто політику польського намісництва в Галичині щодо активізації діяльності українського гімнастично-спортивного руху на межі Х1Х-ХХ ст.

Ключові слова: сокільський рух, молодіжні товариства, Східна Галичина, національно-визвольна боротьба, державотворчі процеси.

Боротьба за українську державність посідає значне місце в історії українського народу. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. велику роль у боротьбі за українські національні інтереси відіграло західноукраїнське населення, створивши численні молодіжні товариства, які стали основою українського війська – Легіону Українських січових стрільців. Особливий інтерес викликає діяльність української молодіжної організації “Сокіл”, яка відіграла вагому роль у національно- патріотичному вихованні західноукраїнського населення.

Дослідження історії українського сокільського руху активізувалось в основному з проголошенням Україною незалежності. Це, насамперед, праці В. Леника [8], І. Андрухова [1], О. Вацеби [3], Б. Трофим’яка [12] та ін. Проте згадані праці не позбавлені окремих недоліків щодо розкриття діяльності молодіжних товариств. Так, наприклад, автори акцентували увагу тільки на фізичному, гімнастичному чи військово-патріотичному спрямуванні молодіжних товариств, обминаючи або побіжно висвітлюючи інші аспекти діяльності українського руху.

Метою дослідження є аналіз джерел та літератури, які дають можливість дослідити внесок В. Нагірного у зародження та діяльність українського сокільського руху у Східній Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.

Ідея необхідності виховати українське молоде покоління через засоби фізичної культури, з’ явилася у середовищі української інтелігенції та мала певне підґрунтядля втілення на західноукраїнських землях. В складних соціальних умовах, зважуючи на проблему денаціоналізації українців, “відродити широкі маси селянства й виховати нове сильніше покоління могла тільки руханка” писав Т. Франко [13, с. 23]. Саме тому, відомий український громадський діяч В. Нагірний з 70-х рр. ХІХ ст. став поширювати сокільську ідею серед українців Східної Галичини.

Процес створення українського товариства “Сокіл” відбувався повільно. Це пояснюється тим, що українське населення Львова та окремі національні провідники ще не розуміли, що на першому етапі своєї діяльності лише спортивне сокільське товариство може активізувати населення до громадської роботи. Українська громадськість була позбавлена можливості знати про те, що в Німеччині вже від 1800 р. існували подібні гімнастично-спортивні товариства, які сприяли патріотичному пробудженню німецького народу та зростанню його громадянської активності. “Тодішнє наше громадянство прямо обидилося, розгнівалося на Лаврівського, почувши про його заходи коло основанняруханкового товариства, киплячи собі з його сфіксованої ідеї, та милосердячись над безталанним ширителемсокільської думки. Нащо нам “Соколи”? – питали одні – хіба ми поляки, чи чехи, щоби забавлятися такими дурницями? То що іншого поляки, мають гроші, мають силу, то треба їм і Соколів!.. ” – такими були погляди широкого українського загалу [3, с. 20; 12, с. 76].

Певні зміни у Львові настали в 90-х рр. ХІХ ст. 17 липня 1892 р. у залі Народного Дому у Львові відбулися збори під головуванням учителя гімнастики Бучацької гімназії Онуфрія Геціва. У роботі зборів приймали участь В. Лаврівський, І. Кулачковський, студент філософського факультету Львівського університету І. Яричевський. Збори відкрив В. Кулачковський. У своїй промові він наголосив на тому, що українська нація закута в залізні кайдани, які нелегко розірвати і далі “нам треба залізної сили і тому мусимо набрати такої сили, а тоді пірвемо кайдани (...). Бракує нам товариства, що вчить розвивати силу кожного українця зокрема. Лучити українців разом, щоб була велика непереможна сила. Таке товариство маємо заснувати” [2, с. 5].

На засіданні Загальних зборів В. Лаврівський виступив із пропозицією про затвердження назви новоутвореного товариства. Так, серед запропонованих варіантів назв молодіжного руху були: “Січ”, “Львівська Січ”, “Галицький Лев”, “Руський Лев”, “Український Лев”. Більшість членів засідання схилялася до назви “Січ”, мотивуючи це тим, що сокільські товариства мали продовжити діяльність українського козацтва. Крім того, як зазначала ця більшість, чимало місцевих українців були нащадками козаків та оселилися на західноукраїнських землях після ліквідації Запорозької Січі і пам’ятали ще свій родовід. Однак В. Нагірному та В. Лаврівському вдалось переконати членів Загальних зборів та взявши за основу всеслов’янську сокільську ідею, прийняти рішення назвати новоутворене товариство “Соколом” [19, с. 188]. Було також досягнено компромісне рішення. Так, у статуті організація офіційно називалася “Соколом”, але якщо керівники місцевих філій прагнули називати себе січовиками, а свої товариства “Січами”, то керівництво львівського “Сокола” мало лояльно ставитись до цього [8, с. 100].

Варто зазначити, що організатори українських сокільських товариств перейняли від чеського “Соколу” ідеї національної єдності, прагнення до свободи, державної самостійності, культурного розвитку, фізичного виховання молоді, тим самим аби підвищити рівень національної свідомості українців. Львівський “Сокіл” В. Нагірного та В. Лаврівського прагнув