Діяльність українського сокільського товариства за головування В. Нагірного

Перші засідання старшин товариства відбувалися в приміщеннях товариства “Зоря”, або в кімнатах “Народної торгівлі”. Однак уже VI засідання старшин, що відбулося 15 березня 1894 р. – у власному приміщенні у будинку по вул. Підвальній 7 (м. Львів) [3, с. 27].

У перші роки існування, діяльність львівського “Сокола зводилася до організаційної та гімнастичної. Найвищим органом товариства були Загальні збори. На зборах вирішувалися основні напрямки діяльності організації, обирали старшину та голову товариства. Сокільський старшина вирішував усі нагальні проблеми, а голова – керував усіма практичними справами. Загальні сокільські збори проходили на добровільних, демократичних засадах, колективно й відкрито. Варто зазначити, що 18 лютого 1894 р. на другому засіданні сокільських зборів була ухвалена постанова про проведення з 1 березня перших занять з гімнастично-спортивної підготовки молоді.

Важливими для вирішення були і інші питання. Так, на засіданні сокільських зборів було вирішено як має відбуватися процес прийому та виходу членів з товариства. Ці організаційні заходи вирішувались на засіданні старшини “Сокола” загальним голосуванням. Участь у товаристві вимагала певних членських внесків. Кожний член товариства, який сплатив місячну платню, мав право тричі на тиждень відвідувати гімнастичні зали. Майно товариства складалося з пожертвувань, допомоги від різних організацій і установ, а також із прибутків від культурних заходів та спортивних змагань. Варто зазначити, що 23 лютого 1894 р. старшиною “Сокола” – В. Лаврівським було затверджено сокільський однострій кавового кольору за проектом Володимира Гнаткевича [17, арк. 45], а надзвичайні загальні збори товариства 11 березня 1894 р. ухвалили це рішення.

Уся робота у львівському сокільському товаристві проводилась у комісіях з трьох-семи осіб. Протягом багатьох років назви комісій змінювалися, але за кожну галузь сокільської діяльності відповідала окрема комісія. Так, наприклад, у перший рік існування “Сокола”, його діяльність “проводилась такими комісіями: “забавова” (проведення різноманітних вечорів), “гімнастичної термінології” (для створення і впровадження спеціальних термінів), “одягова” (для створення підручників і статутів для сільських та міських гімнастично-пожежних товариств), а також комісією, яка винаймала домівку для товариства [5, с. 195]. Такий розподіл діяльності “Соколів” сприяв до створення мережі сокільський осередків. Наприклад, упродовж 1902-1903 рр. була створена музична секція “Соколів”, 1902 р. – жіночий руханковий відділ, існували протипожежні відділи, гімнастично-спортивні, театральні, хорові та ін. З часом окремі комісії “Сокола” перетворились на незалежні від сокольської організації інституції. Так, заходами музичної комісії “Сокола” у Львові було створено Вищий Музичний інститут, перші українські “Галантерійно-паперові Базари” у Львові, Станіславові, Стрию, “Українська Накладня Нот” у Львові, “Сокільський театр” тощо. За сприяння та підтримки львівського “Сокола” у Львові були засновані повітові кредитові кооперативи, серед яких і “Товариство кредитове Урядників і священиків” [3, с. 27].

Поступово український “Сокіл” у Львові здобув більше своїх прихильників. Як підкреслив один з літописців українського сокільства А. Омельчук: “Зачалася праця в новій станиці народної культури тіла і духа. Захоплення зразу було дуже велике, до “Сокола” вступали і молоді і старі, кожний старався дати йому свою поміч в міру своїх сил” [10, с. 185].

Діяльності товариства сприяли усі, хто розумів значення єдності духовного й фізичного виховання та вбачав у львівському “Соколі” потужну національну структуру, а не тільки осередок фізичного виховання. Цікавим був той факт, що при львівському “Соколі” була створена бібліотека, яка містила велику кількість не лише україномовних, але й іншомовних видань.

Проте, незважаючи на неабиякий розвиток українського сокілького товариства, на межі ХІХ-ХХ ст. у середовищі львівського “Соколу” виникли певні труднощі в організаційній діяльності. Певне зниження продуктивності й організованості “Сокола” засвідчують і самі засідання Загальних зборів товариства. Якщо у р. було проведено 21 старшинське засідання, а в р. – 28, то від 1897 р. їх кількість значно скоротилася. Так, у 1898 р. було проведено 7 старшинських засідань, а у 1899 р. – 6 [18, арк. 9]. Пояснення цього слід шукати у політичних поглядах окремих діячів сокільства. У своїй діяльності львівський “Сокіл” прагнув бути позапартійною структурою, однак вже у перші роки існування товариства, в його середовищі згуртувалися українці, які належали до народовської течії, інші – до москвофільської. Наприклад, головою перших Загальних зборів львівського товариства “Сокіл” було обрано помічника Бучацької гімназії, затятого москвофіла Онуфрія Геціва. Саме партійно-політичні причини сприяли до значних суперечок в середині товариства. Особливо вони загострились у 1897 р., коли народовці готувалися до святкування 50-річчя скасування панщини у Галичині, а москвофіли – до 50- літнього ювілею розбудови й відродження життя галицьких русинів [5, с. 196]. Ці протиріччя призвели до того, що в червні 1897 р. голова сокільського товариства В. Нагірний заявив про складання своїх повноважень, проте формально залишався головою “Сокола” до початку 1900 р.

У своїх спогадах тодішній голова “Сокола” В. Нагірний зазначав, що товариство народилося “в часі пробної консолідації партій народовецької та русофільської і з огляду на це члени обнятих партій взяли участь в заснуванні й веденні “Сокола” [9, с. 4546]. Партійні незгоди в товаристві виникли ще й на одній з нарад представників усіх львівських товариств, коли В. Лаврівський від імені львівського “Сокола” заявив, що сокільське товариство не буде святкувати згаданого ювілею разом із москвофілами. Це й призвело до серйозних конфліктів всередині самого товариства й навіть до втручання поліції. Про конфлікт у сокільському товаристві повідомляло чимало українських та польських газет Львова. Звичайно, всі ці непорозуміння, які тривали до початку 1900 р. не додавали популярності товариству. Хоч на IX Загальних Зборах В. Нагірного знову було обрано головою “Сокола”, однак все керівництво перейшло до рук його заступника Романа Цеглинського [9, с. 46].

“Мене вшанувало товариство тим, що дало намалювати й вивісило мій портрет в залі засідань” – згадував згодом В. Нагірний [9, с. 47]. Так завершився перший етап становлення львівського товариства “Сокіл”. В цей час лави сокільства поповнило чимало молоді, яка підтримувала народовців. Серед них були В. Безкоровайний, І. Яримкевич, І. Сполітакевич, М. Левицький, О. Доманик, Д. Кучика й ін. Товариство поступово відновило свою активну діяльність. Так, 28 лютого 1901 року за пропозицією д-ра В. Мороза було прийнято звернення “до значнійших Русинів Краю, щоб приступали в члени “Сокола”, оскільки з огляду на бойкот “Сокола” членами старо-руські партії існування товариства є загрожене і для того проситься щирих Русинів о численне вписування до “Сокола”” [10, с. 186].

З початком 1901 року відбулися нові вибори керівництва сокільського товариства. УІІІ Загальні Збори обрали головою львівського “Сокола” Альфреда Будзиновського, а його заступником – Івана Боберського.